«Гучне мовчання». Про невидимі тріщини України 2026 року

Політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Гучне мовчання — метафора, якою найвлучніше можна описати настроїв українців на четвертому та п’ятому роках великої війни Такий стан означає, що публічний консенсус і офіційні наративи співіснують із глибоким внутрішнім дистресом, прихованою поляризацією та втомою. Під час закритого обговорення в Клубі Національної платформи стійкості та згуртованості провідні соціологи представили достатньо тривожні цифри та висновки, які рідко звучать у телевізійних ефірах. Завдання цієї колонки — підсумувати ключові інсайти, щоб зрозуміти, куди рухається суспільство та як із цим працювати. Після шокової мобілізації 2022 року українці перейшли у фазу виснажливої адаптації. У 2026‑му близько 27% населення перебуває в стані деструктивного дистресу — руйнівного стресу, який вбиває фізичне й психічне здоров’я. Ці люди майже втратили внутрішній ресурс на відновлення та конструктивну діяльність. Водночас соціологи фіксують « адаптаційне плато»: показники оцінки ситуації перестали стрімко падати, але стабілізувалися на значно нижчому рівні, ніж у піковому 2022‑му. Простіше кажучи, суспільство навчилося жити в катастрофі, звузивши горизонт планування і відмежувавшись від частини реальності, яка психічно не витримується. Цікаву роль відіграли публічна активність експертів та інтелектуалів. Якщо у 2022‑2023 роках вони свідомо транслювали в інформпростір оптимістичні коментарі та аналітику, щоб тримати людей у тонусі, то зараз подібна стратегія дає зворотній ефект: розрив між офіційним оптимізмом і повсякденним досвідом на фронті чи в тилу поглиблює депресію і підриває довіру до державних інституцій. Важливо, що на початку повномасштабки шок був настільки сильним, що подібна « самоцензура» грала на користь, тоді як зараз все змінилося рівно на 180 градусів: суспільство вимагає більш чесної комунікації, діалогу, пояснень, навіть якщо правда є шокуючою та болючою. Ще один цікавий тренд: Україна довго рухалась від пострадянської «трикутної» структури суспільства до «ромбовидної» — тобто від домінування бідних і дуже багатих до сильного середнього класу. Війна різко розвернула цю тенденцію. Станом на 2026‑й країна знову показує ознаки регресивної трикутної структури: середній клас зруйновано через виїзд за кордон, мобілізацію та руйнування бізнесу. Бідне суспільство легше піддається популізму й схильне до запиту на «сильну руку». Юрій Якименко Між мороком і світанком. Кому і у що вірять українці Це підтверджують цифри: понад 50% українців сьогодні вважають, що багатопартійність країні не потрібна. Люди поступово знецінюють політичний плюралізм заради « ефективності», яка на практиці часто виявляється ілюзорною. А от дискусії про завершення війни виявляють, що суспільство живе у світі «подвійних думок». Близько 60% висловлюється за мир через переговори. Але коли мова заходить про конкретні компроміси, підтримка різко падає. 81% українців погоджуються на мир лише за умови покарання агресора — тобто не санкції заради санкцій, а реальна відповідальність. Будь‑яка влада стає заручницею цих очікувань: суспільство не готове визначати межі компромісів і перекладає це на політиків та військових, але залишає за собою право на жорстку критику будь‑якого результату. В українській уяві молодь була найпроєвропейською групою. Нинішні дослідження показали інше: молодь 18−29 років демонструє найнижчий рівень підтримки вступу до НАТО та найбільший скепсис щодо мобілізації. Загальна довіра до НАТО в Україні впала з 64,4% у 2024‑му до 54,7% у 2026‑му. Причини — розчарування темпами допомоги, страх перед тривалою військовою службою та відчуття « втраченого майбутнього». Старше покоління, яке менше підлягає мобілізації, навпаки демонструє більший радикалізм. Це створює нову лінію розколу: суперечка між поколіннями, які бачили і бачать різну Україну. Трохи про вибори й привид « кризи легітимності». Під час війни вибори не проводяться, в той же час політична легітимність під час дії воєнного стану — поступово розмивається. Цікаво, що 80% українців продовжують підтримувати демократію як принцип, але водночас критично ставляться до розбудови партійної системи й ідеологічних політичних сил. Одразу виникає недовіра та класичне « рвуться до корита». Пітер Дікінсон Українські «зеленіали» проти пенсіонерів Путіна Партії все ще сприймаються як персоналістські проєкти без ідеології. А от ефект « вдячності за лідерство 2022 року» більше не конвертується в автоматичну підтримку: відсутність виборів створює інституційний застій, поляризацію та накопичення соціальної напруги. Під час Клубу соціологи наголосили: без регулярної підзвітності й оновлення влади інституції починають втрачати зв’язок із громадянами, а будь‑які корупційні скандали б’ють по легітимності в десятки разів сильніше. І ще одна вкрай важлива тема, на якій варто зупинитися детальніше. Популярний на початку війни образ незламного героя поки що не вписався у мирне життя. Позитивне ставлення до ветеранів знизилося з 93% у 2022 році до 78% у 2025‑му. Ветерани стикаються з «Gap of Respect» — розривом між білбордами та реальністю. 62% роботодавців бояться наймати ветеранів через відсутність навичок роботи з посттравматичним синдромом, 55% не готові адаптувати робочі місця для людей з інвалідністю. Бюджет Мінветеранів зростає, але гроші не вирішують проблему: колишні військові часто звільняються з колективів, де працювали до війни, бо не можуть знайти спільну мову з тими, хто не воював. Без потужної інфраструктури реінтеграції це ризикує перетворитися на справді небезпечний тренд, який роз'єднує суспільство. А от старий поділ на Схід і Захід зник: тепер суспільство розшаровується інакше. Прифронтові області протиставляють себе глибокому тилу: люди з Чернігівщини, Сумщини й Харківщини живуть у стані підозри, знаючи в обличчя проросійські елементи, але мовчать, щоб уникнути конфліктів. Валерій Пекар Наближається перемога — 5 великих викликів, які стоять перед нами Мобілізаційний розлам поділяє тих, хто воював, і тих, хто відкупився чи виїхав; економічний розкол — поява « воєнного капіталу» на тлі загального зубожіння, коли відео з розкішним життя « воєнних магнатів» стають найсильнішими тригерами ненависті. Усі ці лінії потенційно дестабілізують суспільство, а соцмережі лише підсилює напругу: «єдиний марафон» асоціюється з пропагандою, а дискусії в Телеграм‑каналах і ТікТоку стають емоційними й хейт‑орієнтованими. Інсайти соціологів — це привід для задуматися та реагувати, а не лише статистика. Українці сьогодні — це водночас люди з колосальною стійкістю, але й величезним спектром прихованих травм. Гучне мовчання не означає відсутності проблем; воно означає їх консервацію та відкладання на потім. Без політики радикальної чесності, яка визнає реальні терміни й складність війни, довіру не повернути. Без інфраструктури реінтеграції суспільства ветерани, постраждалі від війни, переселенці опиняться маргіналізованими. Без відновлення політичного плюралізму, механізмів «скидання напруги» та справедливого розподілу тягаря війни будь‑які реформи зависнуть у вакуумі. Ігор Луценко Фактор приниження. Як мають змінитись зарплати військових Звісно, враховуючи реалії повномасштабної війни, яка продовжується, нам потрібно навчитися ефективно працювати із цими проблемами, не відкладаючи їхнє вирішення на примарний період «колись після перемоги». Нам необхідна інтенсивна модель життя та поновлення спроможностей під час війни, а не екстенсивного спалення ресурсів. Зокрема, соціальних та психологічних. І все ж таки, є і чималий позитив, хоч на ньому менше акцентують. Українці довели, що здатні пережити шок і зберегти соціальну тканину. Соціальна стійкість — це не здатність залишатися незмінними, а вміння трансформуватися без втрати функціональності. Попереду роки роботи з травмами, новими конфліктами й відбудовою. Сила українського суспільства в тому, що воно навчилося бути разом у найтемніші часи. Завдання тепер — почати говорити вголос про страхи й розломи, не руйнуючи державу, а посилюючи її, щоб через десяток років ми могли говорити не про « гучне мовчання», а про чесний діалог і єдність. Теги:   Війна Росії проти України Соціологія Українське суспільство вибори в Україні Стійкість Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter