«Вони тягнуть усе, як вороняччя». Як СРСР окупував острів Данії

Ви думаєте, чому Данія очолює рейтинги підтримки України у війні з Росією? Ну, звісно, — загальна європейська позиція, протестантська етика і просто здоровий глузд. Звісно, розуміння необхідності побудувати систему безпеки. Та попри все це, був у данців досвід російської окупації. Точніше — радянської. І не цілої країни, а всього найсхіднішого її острова — Борнгольм . От уявіть. Увесь світ 8 травня 1945 року вже радісно кричить, вітаючи всіх і кожного з капітуляцією Німеччини , а червона авіація при цьому бомбардує Ренне, — головне місто Борнгольма. Вимагають від німецького коменданта здаватися. І для цього треба було розгатити 1 270 будинків і вбити 10 мирних жителів. Але ж командувач частинами вермахту в Данії генерал Георг Ліндеманн капітулював перед британським генералом Бернардом Монтгомері іще 4 травня. Це означало, що всі війська під його керівництвом складали зброю. І борнгольмські — в тому числі. Наступного дня, 9 травня 1945 року, на острів висаджуються 108 радянських десантників. «Німці, здавайтесь! — Так здалися ж уже! — Ні, доки на цьому клаптику суші лишатиметься бодай один солдат Рейху, ми будемо з ним битися». Острів'яни тоді зібрали все, що тільки могло триматися на воді, аби відправити тих осоружних німців кудись на материк. І це була пастка. Мало не місяць збирали солдатів вермахту по острову, а з ними — ще й біженців зі Східної Пруссії. Посадили всіх на 93 човни і човники та доправили їх до поморського Кольберга. Але там замість обіцяної британської військової адміністрації всіх прийняла радянська. Росіяни, як завжди, збрехали. Далі — більше. Усі човни та човники з Борнгольма фактично арештували. Почалося завантаження окупаційного війська і всього для нього необхідного. Моряки-острів'яни з жахом спостерігали, як палуби їхніх суден займають радянські солдати. З собою вони перевезли на острів півтисячі коней, кілька сотень корів і свиней, домашню птицю, меблі та кілька роялів. Суто по-ординськи — усе награбоване тягнуть з собою. Данський історик Бент Єнсен пише: «Шкіпери обурювалися нехлюйством росіян на човнах: часто вони кидали легкі вантажі — сіно і солому — на дно трюму тоді, коли важкі гармати і вантажівки ставили на палубі. Вони оточили себе домашнім начинням, старими моторами і пічними трубами, які назбирали в Німеччині. Одного солдата, який вкрав золоту каблучку в іншого, на місці розстріляв офіцер. Ще один помер, випивши соляної кислоти, яку сприйняв за спиртне». Губернатор острова Пауль Стеманн 31 травня повідомляв у Копенгаген: «Гавань у Ренне зробилася сумішшю контори з перевезення меблів і бродячого цирку. Сіно і солома, вози і коні, зброя і боєприпаси — все звалено в купи впереміш із продуктами. Тут же швацькі машинки всіх видів, магазинні ваги, килими від найдорожчих до найдешевших. Немає такої речі, якої б не знайшлося тут». Єнсен наводить радянський звіт за липень 1945 року: «З Кольберга на Борнгольм перевезено 9 039 людей, 987 коней, 158 машин, три трактори, 90 польових кухонь, 389 возів, 176 гармат різного калібру, 130 мінометів, 514 т боєприпасів, 1,5 т харчів, 414 т дров, 205 т дощок, 37 т цегли, 19 т сіна та соломи». З усього було видно, що Москва збиралася тримати острів за собою довго. Це було таке собі випробування Копенгагена на вошивість. Бо задум був більш далекосяжним — встановити повний контроль над данськими протоками Великий і Малий Бельти. Це єдині проходи у Північне море. Тоді б Балтика стала внутрішнім озером Росії. Почалися суворі будні гібридної окупації. Зґвалтування, грабежі, пиятика. Командування таки спробувало зберігати обличчя і заборонило солдатам брати спиртне в крамницях. Тоді на острові за пару днів зникла вся політура — засіб на спирту для обробки дерева. І тривало усе це пекло майже рік. Доки союзники, передовсім із Лондона, не дотиснули Москву. Останній радянський солдат покинув острів на початку квітня 1946-го. І любили борнгольмці його того дня найбільше. Теги:   Данія СРСР Окупація Балтика Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter