Юристи — носії принципів верховенства права. Чому Україні доведеться реформувати юридичну освіту

В Україні близько 100 тисяч студентів навчаються на правників, але ринок говорить про гостру нестачу якісних кадрів. Експерти Проєкту ЄС «Право — Justice» пояснюють: проблема не лише в програмах навчання, а у самій моделі підготовки юристів, яка частково зберегла радянські підходи. Чому реформа правничої освіти стала вимогою євроінтеграції і що змінюється вже зараз — розповідають декан факультету права Українського католицького університету Світлана Хилюк та професор факультету правничих наук Національного університету « Києво-Могилянська академія» Андрій Бойко. Правники як основа держави права — У травні 2025 року уряд затвердив Дорожню карту з питань верховенства права. У ній окремим пунктом є реформа правничої освіти. Почнімо з базового питання: у чому цінність якісної юридичної освіти? Світлана Хилюк: Суспільства можуть вирішувати конфлікти дуже по-різному. Вони можуть робити це через насильство на вулицях, через домінування чи пригнічення. Але можуть вирішувати конфлікти цивілізовано, через застосування правил, які однакові для всіх. Щоб суспільство було здатне діяти саме так, потрібна окрема професійна група людей. Це правники: судді, адвокати, прокурори, які застосовують ці правила і розуміють цілі, заради яких існує правова система. Якщо подивитися на український досвід, особливо на радянське минуле, то правнича професія була серйозно деформована. Тоді правники фактично стали інструментом запуску і застосування репресій. Це дуже важка спадщина, і її непросто подолати. Ми працюємо над цим уже понад тридцять років, але процес триває. Для того, щоб суспільство розвивалося, щоб економіка мала чіткі й зрозумілі правила, щоб Україна могла повноцінно повернутися до європейської спільноти, нам потрібна сильна професійна група правників. Це люди, які здатні застосовувати правила, прийняті суспільством, на основі консенсусу. Якщо перекласти це на сьогоднішні реалії, то нам потрібна незалежна судова система. Це одна з умов перемоги України і одна з умов євроінтеграції. Верховенство права, незалежні суди і реформа юридичної освіти — це взаємопов'язані речі. Парадокс системи: десятки тисяч студентів і дефіцит юристів — Якщо говорити про сьогоднішній стан системи, де ми перебуваємо? Якою є підготовка юристів в Україні зараз? Світлана Хилюк: Можна дивитися на цю проблему з різних боків, але найпростіше — через цифри. В Україні сьогодні близько ста тисяч студентів навчаються за спеціальністю « Право». Щороку університети випускають понад десять тисяч бакалаврів. При цьому підготовку правників здійснюють більше ста закладів вищої освіти. Якщо порівняти це з країнами Європейського Союзу, різниця дуже помітна. Наприклад, у Німеччині з її масштабною економікою юридичну освіту забезпечують п’ятдесят сім університетів. Вони випускають приблизно від восьми до десяти тисяч правників на рік. Тобто за кількісними параметрами українська система значно більша, ніж у багатьох країнах Європи. Але тепер подивімося на інші цифри. У судовій системі України, за останніми даними, більше двох тисяч двохсот вакансій суддів. Нещодавно на одному з форумів Асоціації правників України говорили про стан ринку юридичних послуг. Ринок загалом демонструє зростання, але більше половини юридичних компаній шукають співробітників. І приблизно сорок відсотків компаній називають головною проблемою нестачу якісних професійних кадрів. Ці цифри показують парадоксальну ситуацію. Система юридичної освіти має величезні масштаби, але якісно вона не виконує своєї функції. Навіть якщо подивитися на великі міждержавні справи, то досить часто Україну в них представляють іноземні юридичні компанії. На жаль, це теж показник. Це означає, що в системі є дисбаланс. — Якщо система має такі проблеми, чи були за останні роки кроки, які реально покращили якість юридичної освіти? Андрій Бойко: Я думаю, що треба віддати належне активній частині професійної та академічної спільноти, яка в останні роки досить активно працювала над тим, щоб досягти якісних змін у юридичній освіті. Деякі заходи вже впроваджено, і вони реально працюють, хоча, можливо, не в тому масштабі, якби цього хотілося. Наприклад, були посилені вимоги до вступу на спеціальність « Право». Сьогодні для того, щоб вступити на освітню програму з права, абітурієнт повинен мати не менше 150 балів за результатами ЗНО ( НМТ). Це дозволяє вже на етапі вступу відібрати більш підготовлених випускників. Ще до початку повномасштабної війни було запроваджено незалежне тестування для вступу до магістратури, так зване фахове вступне випробування. Воно однакове для всіх випускників бакалаврських програм з права та міжнародного права і дає можливість не допускати до навчання за магістерськими програмами тих, хто має недостатній рівень підготовки. Також впроваджено єдиний державний кваліфікаційний іспит з права, який студенти складають на етапі завершення магістерської програми. Звичайно, війна вплинула на багато процесів, у тому числі і в юридичній освіті, і деякі зовнішні механізми забезпечення якості освітніх програм з права зараз працюють не так ефективно, як могли б. Але навіть за нинішніх умов результати цього іспиту показують, що значна частина студентів не долає поріг і не отримує диплом правника ( у цьому році таких майже 10%). Це означає, що ми не допускаємо в правничу професію тих, хто не відповідає навіть мінімальним стандартам вимог до первинної професійної діяльності. — Тобто з’являється певний фільтр? Андрій Бойко: Саме так. І це дуже важливо. За останні роки також були ухвалені стандарти вищої освіти для рівнів бакалавра, магістра і доктора філософії в галузі «Право». Багато університетів переглянули свої освітні програми. Крім того, парламентський комітет з питань освіти і науки вже рекомендував Концепцію реформування юридичної ( правничої) освіти. Зараз готуються інші документи, зокрема проєкт Закону про юридичну ( правничу) освіту і первинний доступ до правничої професії. Його мета — сформувати єдину систему підготовки правників і доступу до правничої професії. Важливо, щоб суспільство було переконане: університети випускають таких фахівців-правників, які здатні не просто формально виконувати професійні обов’язки, а реалізовувати важливу місію — діяти в інтересах суспільства і забезпечувати захист прав людини та основоположних свобод. Ще в Давньому Римі говорили, що право існує для утвердження добра і справедливості в суспільстві, а правники — це ті, хто має це забезпечувати. Тому, якщо ми хочемо бачити якісного суддю, компетентного і сумлінного прокурора, ефективного адвоката чи нотаріуса, ми повинні пам’ятати, що все починається з юридичної освіти. Радянська модель освіти і майбутня реформа — Ви говорите про системну проблему. У чому саме вона полягає? Світлана Хилюк: Якщо говорити узагальнено, то проблема полягає, в тому числі, й у самій моделі юридичної освіти. Вона формувалася ще в радянський період і частково збереглася до сьогодні. Право в демократичній державі - це цивільна сфера. Юристи повинні працювати з нормами, які регулюють життя суспільства, бізнесу, відносини між людьми і державою. Тому юридична освіта має бути побудована на академічній свободі, інтелектуальній незалежності і відкритій дискусії. Натомість в Україні історично склалася ситуація, коли значна частина правників готується у відомчих закладах освіти. Це університети, які підпорядковуються силовим або правоохоронним органам і мають специфічні умови навчання. У Європі такого підходу фактично немає. Там юридична освіта — це сфера університетів, які працюють як незалежні академічні інституції. Коли ж право починає викладатися у відомчому середовищі, де існує жорстка ієрархія і дисципліна, це неминуче впливає на те, як формується правове мислення. Світлана Хилюк: Тому що правник повинен мислити критично та незалежно. Він повинен бути здатним поставити під сумнів рішення державного органу, перевірити, чи відповідає воно закону, чи не порушує права людини. Якщо ж система освіти формує передусім підпорядкування і дисципліну, то виникає ризик, що юрист сприйматиме державу як беззаперечний авторитет, а не як інституцію, дії якої потрібно перевіряти з точки зору права. Саме тому в європейських країнах юридична освіта чітко відділена від підготовки працівників правоохоронних органів. Це не означає, що правоохоронні органи не можуть мати власних навчальних центрів для підготовки своїх співробітників. Але базова юридична освіта забезпечується університетами з повним спектром академічної свободи, де гарантується рівний доступ до освіти всім здобувачам. — Чи означає це, що всі відомчі університети повинні зникнути? Світлана Хилюк: Жодним чином, ні. Йдеться про зміну логіки системи. Вища правнича освіта, яка надає доступ до правничої професії повинна здобуватися в класичних університетах. Людина має отримати фундаментальну підготовку з права, навчитися аналізувати норми, аргументувати, працювати з правовими принципами в середовищі академічної свободи. А вже після цього вона може обирати певну професійну траєкторію. Наприклад, працювати у судовій системі, адвокатурі, прокуратурі чи правоохоронних органах. Тобто професійна підготовка для конкретної служби може відбуватися пізніше, у вигляді спеціалізованого навчання або стажування. Такий підхід дозволяє сформувати спільну основу правничої професії. І це дуже важливо для функціонування правової держави — Чи означає це, що наступним кроком має стати законодавча реформа юридичної освіти? Андрій Бойко: Так, фактично мова йде саме про це. Ті зміни, які вже відбулися, були важливими, але вони не змінюють систему підготовки правників повністю. Вони радше створюють певні інструменти для підвищення якості, але сама модель освіти залишається тією ж. Саме тому зараз активно обговорюється ідея окремого закону про юридичну ( правничу) освіту і первинний доступ до правничої професії. Такий закон має встановити більш чіткі правила для всієї системи: від підготовки правників в університетах до входу в професію. Це важливо, тому що правнича професія має особливу роль у суспільстві, про що я вже зазначав. Від якості підготовки правників залежить якість та ефективність правосуддя, якість національної правової системи загалом, функціонування бізнесу і захист прав людини. — Які ключові зміни може передбачати така реформа? Андрій Бойко: Передусім йдеться про встановлення єдиних підходів до підготовки правників і підвищення вимог до якості освітніх програм. Сьогодні система дуже розгалужена. Багато університетів мають програми з права, але рівень підготовки в них може суттєво відрізнятися. Тому одне з головних завдань реформи — зробити так, щоб диплом правника гарантував однаковий рівень сформованих компетентностей, незалежно від того, де здобувач освіти навчався. Інша важливий аспект — це доступ до правничої професії. У багатьох країнах існує ефективна і зрозуміла модель переходу від університетської освіти до практичної діяльності. Вона передбачає стажування, додаткові іспити або спеціалізоване навчання перед тим, як набути статус судді, адвоката чи прокурора. В Україні ця система поки що менш структурована, і реформа повинна це змінити. — Чи може ця реформа бути болючою для університетів? Світлана Хилюк: Ймовірно, так. Будь-яка системна реформа передбачає певні зміни, які можуть бути складними для частини інституцій. Якщо встановлюються більш жорсткі стандарти якості, це означає, що не всі освітні програми зможуть їм відповідати. Для деяких університетів це може означати необхідність суттєво переглянути свої підходи до навчання. Але тут важливо розуміти головне: мета реформи не в тому, щоб зменшити кількість університетів чи студентів. Мета — підвищити якість юридичної освіти. Тому що врешті-решт йдеться не лише про університети. Йдеться про те, як працює правова система держави. — Чому ця тема стала особливо актуальною саме зараз? Світлана Хилюк: Зараз Україна переживає дуже складний історичний період. Війна, трансформація держави, рух до членства в Європейському Союзі - усе це вимагає сильних інституцій. А сильні інституції неможливі без людей, які вміють працювати з правом і застосовувати його чесно та професійно. Тому питання юридичної освіти насправді значно ширше, ніж просто питання університетських програм. Це питання того, якою буде правова система країни в майбутньому. І саме тому ця дискусія сьогодні настільки важлива. Слухайте інтерв`ю також на платформі podcasts.nv.ua Теги:   Юристи Право-Justice Юридична освіта Реформа правничої освіти Студенти Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter