Що треба розуміти про патрульну поліцію після теракту в Києві

Ексзаступник міністра інфраструктури, колишній заступник генерального директора Укроборонпрому, колишній народний депутат Щодо рапорту Євгена Жукова та дій патрульної поліції Те, що сталося в Голосіївському районі Києва, неможливо виправдати жодними словами, стресом або розгубленістю. Поліцейські, які прибувають на місце небезпеки, мають діяти професійно, бути поруч із людьми і зробити все можливе для їхнього захисту. Відповідальність мають нести конкретні люди, їхні керівники і посадові особи, які повинні пояснити, чому підготовка, протоколи і командування не спрацювали в критичний момент. Але ця відповідальність не повинна перетворюватися на знищення всієї патрульної поліції як інституції. Ці двоє винні. І так, вони частина патрульної поліції. Але це не вся патрульна поліція. Мені, як людині, яка була на державній службі, добре зрозуміло, як легко в такі моменти суспільство переходить від справедливого гніву до бажання розчавити все навколо, бо так простіше, швидше і емоційно приємніше. Але це не завжди робить нас сильнішими, не завжди дає справедливість і часто залишає після себе спалену землю замість виправленої системи. Я не шукаю аргументів для виправдання провалу. Їх немає. Це велика трагедія, і за неї мають понести відповідальність. Я проти амнезії, у якій за кілька годин можна стерти все, що було зроблено роками, залишивши тільки один страшний епізод, ніби до нього не було служби, війни, врятованих людей, нічних викликів, евакуацій, обстрілів і щоденної роботи, яку ніхто не бачить, поки вона не ламається. Прямо зараз поліцейські не лише патрулюють вулиці, а й воюють. Тисячі людей із системи поліції залучені до відсічі російській агресії, серед них є і підрозділи патрульної поліції. Тому фраза про те, що вся служба нібито однакова, звучить не просто несправедливо, а принизливо щодо тих, хто зараз тримає зброю не на міській вулиці, а на фронті. Олександр Коваленко Чи може наша поліція нас захистити? Я б не хотів, щоб ми забували Маріуполь та інші міста, які опинилися в окупації або в оточенні, і де серед останніх залишалася та сама патрульна поліція. Коли навколо вже були облога, руїни, поранені, холод, розбиті лікарні і розпад нормального життя, вони евакуювали людей, допомагали цивільним і виконували роботу, яка давно вийшла за межі звичайних інструкцій. Рапорт голови патрульної поліції Євгенія Жукова є логічним і чесним актом відповідальності керівника, який не ховається за формальностями і не робить вигляд, що нічого не сталося. Саме це відрізняє живу систему від старої совкової практики, де будь який провал намагалися замовчати, розмити або перекласти на когось нижче. І варто памʼятати, що Жуков — не випадкова людина з кабінету і не чиновник, який усе життя прожив між нарадами та папками. Він людина війни і фронту, офіцер 79-ї бригади, кіборг, один із тих, ким ми пишалися десять років тому за оборону Донецького аеропорту. Я дуже сподіваюся, що його рапорт не приймуть не тому, що нічого не сталося, а саме тому, що сталося щось настільки серйозне, що системі зараз потрібні не показові жертви для заспокоєння суспільного гніву, а люди з досвідом, авторитетом, пам’яттю війни і здатністю змусити цю службу зробити правильні висновки. Важливо не переплутати відповідальність із публічним знищенням. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Теракт Мустафа Найєм Патрульна поліція Євген Жуков Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter