Щоб не нашкодити дитині. Як реагувати на агресію дорослих щодо дітей

Ми можемо використати « ефект свідка» Коли ви бачите, що батьки ( дорослі) на вулиці чи в магазині б’ють дитину або кричать на неї — що ви робите? Я читала важкий матеріал про насилля і думала про те, що ми можемо і маємо робити, коли бачимо, дізнаємося чи підозрюємо насильство щодо дитини. Про конкретні дії. У темі домашнього, сексуального насильства можуть вмикатися захисні механізми: намагання не помітити, уникнути, відвернутися, знецінити стан та емоції дитини, соромити її… Бо витримати цю реальність і взагалі дозволити собі її побачити дуже складно. Що ми можемо робити, якщо бачимо, що на дитину кричать, або її штовхають, трясуть, б’ють? Я намагаюся виходити з того, що дорослим у цей момент може бракувати ресурсу чи знань. Це допомагає не посилювати конфлікт і зберегти більше безпеки для дитини. Якщо це відбувається при нас, ми можемо використати « ефект свідка». Іноді достатньо підійти ближче, встановити зоровий контакт із дорослим. Наша присутність уже може знизити рівень агресії. Прямі напади можуть, навпаки, підвищити напругу, і тоді дитині може дістатися ще більше вже без свідків. Це дуже важливо — не нашкодити дитині. Якось я удала, що у дорослого щось випало з кишені, і запитала: «Це ваше?» Це збило хвилю напруги. Потім я сказала: «Чи можу я допомогти? Здається, ви втомлені, а дитина зараз налякана». У тому випадку допомогло те, що мама мене впізнала, і я не звинувачувала її, а щиро пропонувала підтримку. Потім ми спокійно говорили. Якщо є пряма загроза здоров’ю чи життю дитини, якщо дорослий б'є дитину, є очевидна фізична агресія, варто викликати поліцію. Якщо є підозра на системне насильство, і діяти потрібно системно. Ознаки, на які варто звернути увагу: часті синці ( особливо в нетипових місцях), настороженість дитини, різкі зміни в поведінці, страх перед дорослими, що з’явився. На пряме запитання: «Тебе б’ють?» — дитина часто відповідає: «Ні, я сама вдарилася». Спершу важливо дати відчуття безпеки: «Я помітила у тебе синці. Ти останнім часом виглядаєш сумною/сумним. Тебе щось засмучує? Я поруч, якщо захочеш розповісти». Важливо не обіцяти того, чого ми не зможемо виконати. Не варто говорити: «Я нікому не скажу», — іноді якраз потрібно звернутися до відповідних служб. Можна фіксувати свої спостереження: дати, ситуації, що саме насторожило. Важливо пам’ятати, що насильство — це не лише дії, а й погрози. Якось на консультації дитина сказала, що її б’ють. У розмові з’ясувалося, що батьки її не б’ють, але часто погрожують покаранням. Для дитини іноді уявити це вже означає прожити досвід насильства. Ольга Духніч Власність батьків. Що не так зі ставленням до дітей в Україні Додам поради Андрія Ткачова ( колишн ього помічник а голови Національної поліції України ), експерта з цієї теми: «Реагувати на насилля потрібно обов’язково. Нам необхідно створити у суспільстві нульову толерантність до насилля. Ви описали правильні варіанти: іноді це просто встановити зоровий контакт з кривдником. Іноді це відволікти, наприклад, шведські поліцейські казали: «Якщо чуєте в сусідній квартирі насилля — просто подзвоніть у дзвінок і попросити шматок хліба чи стакан солі». Дуже важливо перервати акт насилля. Часто це допоможе потім його не відновити. Можна повідомити до поліції, але якщо ви стали свідками в магазині чи на вулиці, то вони можуть не встигнути приїхати, і у вас забракне інформації для того, щоб далі дати хід цьому випадку. Тому, якщо це на вулиці, відволікти й перервати акт насилля — достатня реакція. Якщо, звісно, це крики та образи, а не конкретне побиття. Якщо побиття, « то потрібно негайно викликати поліцію і діяти швидко та впевнено». Текст опубліковано з дозволу авторки Теги:   Діти Насильство над дітьми Поради психолога Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter