UA24 — Новини України

Після початку повномасштабної війни Росії проти України Румунія перетворилася на одного з ключових союзників Києва на шляху до ЄС і НАТО. Про причини цього, а також про вплив і особливості місцевого популізму, уроки європейської інтеграції та про те, чому тема національних спільнот залишається водночас чутливою і стратегічно важливою для обох держав, поспілкувалися з істориком, журналістом, аналітиком, колишнім радником міністра закордонних справ Румунії Армандом Гошу. Матеріал було підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine , NV публікує його в рамках інформаційного партнерства. Авторка — регіональна координаторка ініціативи Re: Open Ukraine Лілія Шутяк — У 2023 році президенти України та Румунії оголосили про перехід відносин на рівень стратегічного партнерства. Це особливо проявилося під час блокади українсько-польського кордону та ситуації в Чорному морі, яка вплинула на експорт українського зерна. У 2024 році Румунія передала Україні систему Patriot , причому у розпал виборчої кампанії. Як би ви сьогодні , після суперечливих президентських виборів , описали українсько-румунські відносини? — Після 2014 року, а особливо після лютого 2022-го, позиція Румунії стала для мене приємним сюрпризом — принаймні я так це сприймаю, адже уважно стежу за відносинами Бухареста і Києва ще з моменту розпаду Радянського Союзу. Напруженість між двома країнами здебільшого була штучною, значною мірою — результатом маніпуляцій, у яких Москва не стояла осторонь. Водночас відповідальність за те, що Бухарест і Київ не змогли вибудувати довірливе партнерство, лежить не лише на Росії. Жодне з проблемних питань — канал Бистре , освіта румунською мовою в Україні, права національних спільнот чи підпорядкування церков із богослужінням румунською — не є нерозв’язним. Потрібен лише добросовісний діалог як між дипломатами, так і між суспільствами. Лише після 24 лютого 2022 року, з напливом сотень тисяч українських біженців ( дуже небагато з них, до речі, залишилися в Румунії), у румунів зросло бажання більше дізнаватися про Україну. Саме тоді багато хто з подивом, як на мене, усвідомив, що українці — не росіяни, що вони мають власну мову й культуру та з великою мужністю і величезними жертвами протистоять найрадикальнішому прояву російської імперії. Іронічно, але саме зараз — добрий час для українсько-румунських відносин. Так, зростання рейтингу популістської партії Альянс за Союз Румунів ( AUR) до 40% викликає занепокоєння в Україні через її різку антиукраїнську риторику. Проте парламентські вибори відбудуться лише через три роки, і до того часу багато що зміниться. Президент, міністр закордонних справ і прем'єр-міністр не формуватимуть антиукраїнських заяв чи політики в публічному просторі. У керівництві Румунії сьогодні Україна має більше симпатиків, ніж будь-коли раніше. — Що важливо Україні знати про сучасну Румунію, її оновлений політичний ландшафт і нинішню зовнішню політику? — Румунія — нетипова країна для Європейського Союзу. Після падіння комуністів тут не відбулося оновлення еліт — не було ані політичного перехідного компромісу, як у Польщі, ані люстрації. Коріння нинішніх політичних і економічних еліт сягає періоду правління [диктатора] Ніколае Чаушеску та подій грудня 1989 року, коли він був розстріляний. Той розстріл став ціною, яку колишня номенклатура і Секурітате заплатили за власне виживання. Саме вони контролювали подальший посткомуністичний перехід і стали його головними бенефіціарами. Соціал-демократична партія ( яка не має нічого спільного з класичною соціал-демократією і фактично є «партією адміністрації») керувала Румунією 22 роки — тобто близько 60% часу, який минув після падіння комуністичної влади. І навіть перебуваючи в опозиції, вона все одно впливала на МЗС і зовнішню розвідку, які формували політику щодо України. Це пояснює, чому у двосторонніх відносинах відбулося так мало справді системних змін. Не варто боятися AUR — це політична організація, сформована спецслужбами, передусім SRI ( Serviciul Român de Informații, Служба розвідки Румунії — ред.). Вона створена, щоб продукувати шум. У ключові моменти ви побачите, що вони діють за вказівками. Нещодавно під час голосування за бюджет AUR фактично залишила Соціал-демократичну партію в меншості. Чому? Бо ними керують. Румунія зараз не може дозволити собі повторити політичну модель Угорщини, хоча частина політико-військових еліт цього б хотіла. Без грошей з Брюсселя країна занадто слабка. Водночас після поразки [угорського уряду Віктора] Орбана регіональна динаміка може стати більш проєвропейською. Але якщо [президент США Дональд] Трамп вийде сильнішим із війни з Іраном, ймовірність коаліційного уряду соціал-демократів та AUR, який сповідуватиме антиукраїнську політику, зростає. Втім, такі сценарії малоймовірні. Румунія має надто багато внутрішніх криз, щоб дозволити собі популістські крайнощі. Фото: Надане Армандом Гошу — Румунія пройшла складний процес євроінтеграції, особливо в частині дотримання прав національних спільнот. Яка ситуація у цій сфері зараз ? — Угорська меншина становить приблизно 6−7% населення Румунії. Вона політично представлена майже в усіх урядових коаліціях, має міністрів і державних секретарів. Представники цієї спільноти також обіймають посади в місцевих адміністраціях. У повітах Центральної Трансильванії з угорською більшістю ( Гаргіта, Ковасна) є угорські префекти, школи з навчанням угорською мовою, і все це фінансується з румунського бюджету. Це приклад успішної політики, вона загалом позитивно сприймається румунською громадською думкою. Тому сьогодні складно — хоча й не неможливо — спровокувати конфлікт між румунами та угорцями. Тиск із боку Брюсселя був корисним, оскільки він стримував будь-які відхилення цієї інтеграції, навіть якщо вони були тільки на рівні заяв. Мережі асоціацій та неурядових організацій стали найкращими агентами зближення між Румунією та Угорщиною. Важливою була й роль фондів Джорджа Сороса. Найбільшою проблемою виявилася ментальність політиків, які тривалий час продовжували використовувати емоції етнічних конфліктів заради політичного капіталу. Лише зміна ставлення виборців, які більше не реагували на такі стимули, припинила ці практики. На жаль, місце Угорщини як «ворога» в румунській колективній уяві зайняла Україна, яка майже два десятиліття сприймалася як «проблемний» сусід. — Румунія є одночас но центральноєвропейською, чорноморською та балканською країною. Який досвід країни у побудові регіональних партнерств та примиренні з сусідами може бути корисним для України в контексті європейської інтеграції та зміцнення стійкості? — Румунія має довгу традицію регіональних союзів. У міжвоєнний період вона разом із Чехословаччиною та Югославією створила Малу Антанту, щоб зберегти кордони, встановлені після Тріанонського договору, на тлі угорського ревізіоністського тиску. Ініціатором виступив президент Чехословаччини Едвард Бенеш, Бухарест одразу підтримав його ідею. Ще одним подібним союзом була Балканська Антанта, до якої також входили Югославія, Греція та Туреччина, вона була створена для стримування болгарського ревізіонізму. Після 1990 року Румунія просувала формати тристоронньої співпраці на східному кордоні — з Україною та Молдовою, а також із Україною та Польщею. Однак прохолодні відносини між Бухарестом і Києвом завадили повністю реалізувати потенціал цих партнерств. За останні два десятиліття Румунія розвинула низку ефективних стратегічних форматів співпраці, які можуть бути корисними для України. Наприклад, існує тристоронній формат Румунія — Польща — Туреччина, де обговорюються питання безпеки та оборони. Фото: Надане Армандом Гошу Для вступу до ЄС і НАТО покращення відносин із сусідами було ключовим фактором. Багато позитивних змін відбулося під зовнішнім тиском, оскільки в Бухаресті бракувало достатньої політичної волі. Однак була політична далекоглядність не блокувати ці процеси. У результаті Румунія вже 22 роки є членом НАТО і майже 20 років — членом ЄС. — Північна Буковина — це регіон, де питання українсько - румунського співіснування має дуже конкретний людський вимір. Як слід підходити до таких прикордонни х зон, щоб вони перетворювалися з точок напруги та дезінформації на своєрідні лабораторії добросусідства і довіри? — Я вважаю, що потрібно терпляче пояснювати румунській громадськості ситуацію в Чернівецькій області, запрошувати журналістів, щоб вони самі звідти готували репортажі, а також забезпечувати висвітлення життя української меншини в Румунії українськими медіа. Такі дії можуть зменшити простір для маневру популістських політиків і російської пропаганди. Потрібні прямі візити, без посередництва третіх сторін, які мають зацікавленість у створенні розбіжностей ( зазвичай це структури з певними зв’язками з Румунською православною церквою). Ще однією темою, яка майже гарантовано стане джерелом напруги між Бухарестом і Києвом, є видавання румунських паспортів, важливий етнополітичний інструмент для МЗС і спецслужб Румунії. Найбільш запеклі «захисники» румунської спільноти в Україні ніколи в житті не були там, але із задоволенням знайшли для себе « справу». Можливо, зарадила б більш активна позиція представників румунської громади в Чернівецькій та Одеській областях, які виходили б у публічний простір з альтернативними поглядами до тих, що просуваються націоналістичними політиками та ревізіоністськими організаціями. Що більше буде контактів між румунами та українцями — перекладених книжок, переглянутих фільмів, туризму, змішаних шлюбів, — то складніше буде маніпулювати суспільством. Я кажу це, спираючись на свій досвід журналіста, який із 1995 року протягом восьми років працював у Москві, Києві та Кишиневі в офісах BBC World Service. Румунія та Україна протягом десятиліть «спілкувалися» через російську пресу. Для українців Румунія часто сприймалася як найбільша загроза територіальній цілісності. А з точки зору румунів Україна виглядала гіршою за сталінський Радянський Союз. Молдова, де російську пресу перекладали румунською, також відігравала свою роль — і не найпозитивнішу. — Чому Румунія підтримує вступ України до ЄС і НАТО? Ч и може ця підтримка зникнути в майбутньому? Які кроки або жести має зробити Україна , щоб її зберегти? — Підтримка вступу України до ЄС і НАТО є найкращим зовнішньополітичним досягненням Румунії за останні десятиліття. Вперше після Кримської війни політичний західний кордон Європи й Російської імперії, а згодом Радянського Союзу, зміщується на схід приблизно на 1000 км. Вперше Румунія перестає бути прикордонною територією і опиняється всередині Європи, що матиме наслідки не лише у сфері безпеки, а й економічні, політичні, культурні. А також психологічні, що важливо для нації, яка історично сприймала себе як таку, що перебуває під загрозою з боку Росії. Так, підтримка може зникати. Румунія є досить вразливою до зовнішніх впливів, тому її позиція щодо України насамперед залежатиме від того, що відбувається на фронті, й від того, чи підтвердить Україна свою суверенність і незалежність силою зброї. Звісно, це також залежить від США, які мають великий політичний і військовий вплив на Румунію, важливу роль відіграє і ЄС, особливо Франція та Німеччина, які домінують з точки зору інвестицій. Під час візиту президента Володимира Зеленського до Бухареста питання національної політики залишалося важливим для президента Нікушора Дана і частини румунської преси. Рішення Зеленського оголосити 31 серпня Днем румунської мови в Україні було дуже вдалим кроком. Я вважаю, що МЗС України і Офіс президента загалом прочитали чутливість Бухареста до етнонаціональних питань, знайшли правильний ключ, що позбавило румунську політичну еліту підстав сприймати Україну як зовнішнього противника. Президенти Володимир Зеленський і Нікушор Дан у Бухаресті, 12 березня 2026 року / Фото: president.gov.ua Зараз важливо, щоб Україна вивела контакти з Румунією на новий рівень, але для цього ще потрібно багато роботи. Водночас, на мою думку, це варте зусиль: найдовший кордон України з державою ЄС і НАТО — саме румунсько-український. Двосторонні відносини мають подолати етнонаціональний вимір ( який вже є справою минулого) і перейти до серйозних економічних, соціальних, безпекових, оборонних, культурних та освітніх проєктів. — Якби вам доручили підготувати угоду про стратегічне партнерство між Україною та Румунією, на яких ключових напрямах ви б зосередилися в першу чергу? Безумовна підтримка вступу України до ЄС і НАТО. Тісна співпраця у сфері безпеки та оборони ( в оборонній промисловості, спільних військових підрозділах, спільній підготовці, спільному військовому флоті в Чорному морі, спільному виробництві тощо). Культурні та освітні обміни ( учнів, студентів), політика фінансової підтримки досліджень про Румунію в Україні та про Україну в Румунії ( підготовка фахівців з історії, літератури тощо). Політика фінансування перекладів, обміну художніми та документальними фільмами. Румунська мова в Україні та українська мова в Румунії — не лише для національних спільнот, а як предмети навчання та дослідження. Політика підтримки взаємних інвестицій. Пріоритетна підтримка розвитку інфраструктури, що з'єднує дві країни: збільшення кількості митних пунктів, будівництво автомобільних доріг, залізничних ліній зі швидкістю руху поїздів до 160 км/год. Заохочення міжрегіональних партнерських проєктів ( наприклад, Констанца — Одеса, Сучава — Чернівці, Галац — Миколаїв тощо). Матеріал підготовлено Інститутом Центральноєвропейської Стратегії ( ICES) за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду « Відродження» в рамках спільної ініціативи « Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду « Відродження». Теги: Україна-Румунія Румунія Історик Євроінтеграція Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter