Чи готують переворот проти Путіна

Безпековий аналітик, виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Чи боїться Путін Шойгу, або Трохи рефлексій на «звіт європейської розвідки» від CNN Найперше — будь-які «зливи» «ексклюзивної» аналітики авторства спецслужб ( навіть тієї ж міфічної «європейської розвідки») можуть і скоріше за все, є елементом спеціальних інформаційних операцій, іншими словами — «активних заходів» ( або як зараз модно говорити « когнітивних війн», що насправді одне й те саме). 1. Феномен конфлікту російських силовиків у РФ було сформовано і оформлено ще в бородаті часи « совка», де вище політичне керівництво ( політбюро) було змушене опиратися на 2 милиці — КДБ і армію, для забезпечення тотального контролю всередині країни, однак при цьому панічно боялося, що якась із цих 2 фракцій в якийсь момент отримає більше ресурсів/спроможностей і піддасться спокусі просто знести політбюро і самій сісти на трон. Тому 2. Перманентне протистояння по лінії «сапогі» ( армія) —"піджаки" ( КДБ) стало невід'ємним елементом системи політичного балансу сил в «совку». Путін, будучи 100% кагебешним продуктом, мислив і мислить тими ж шаблонами, єдине, що в нинішній управлінській вертикалі він — сам собі політбюро. 3. З приходом кагебіста-феесбешника Путіна в Кремль ( і, особливо, після того, як він пустив там коріння), зріс ризик потенційного невдоволення серед « сапогов» ( російської армії) — «піджаки» опинилися на самому вершечку харчового ланцюга. Відтак, швидко почався проєкт «відновлення» і «модернізації» російської армії, а, фактично, — вкачування в неї ( і освоєння) величезного бабла, відповідальним за що був призначений друг-олєнєвод Путіна — Шойгу. 4. Однак з часом Путін почав помічати, що Шойгу почав набирати популярності і навіть чогось схожого на політичну субʼєктність, що почало трохи дратувати царя. І хоча Шойгу був « своїм» і сидів на «своїх» схемах, роздратування царя зростало по мірі того, як його зростала роль російської армії — не лише в пропагандистському вимірі, але й в реальному, особливо з початком гібридної агресії проти України. 5. Треба було активізувати давнє протистояння — з цією метою створені Кремлем на території українського Донбасу бантустани « днр/лнр» були поділені між ФСБ ( «піджаки») і ГРУ ГШ РФ ( «сапоги») кожна з яких тягла зі свого « наділу» ресурс. Всі були задоволені і при ділі. Однак, коли ресурси почали закінчувати, ситуація загострилася — ФСБ почало валити місцевих протеже ГРУ, і навпаки. Треба було вводити нового гравця, і у Путіна він був ЧВК Вагнер. Роман Безсмертний Путін підозрює Шойгу. Що відбувається у верхівці Кремля 6. Від початку « Вагнер» не був пригожинським проєктом — його створювали зовсім інші люди, поки сам Пригожин вислужувався перед царьом в якості особистого кухаря, а потім — керівника пітєрской « фабрікі тролєй» ( т.зв «інстітута інтернет-ісслєдованій»). Тільки довівши свою абсолютну лояльність царю, Пригожин отримав у руки ексклюзивний інструмент — і був відправлений з ним від гріха подалі, в Африку й на Близький Схід. (Я вже писав раніше про те, що перед початком повномасштабної війни проти України, у Путіна на столі лежали 2 плани нападу : від Герасимова ( «сапогів») і феесбешний ( «піджаків») «бросок мангуста». Путін, як потомствєнний гебіст, віддав перевагу феесбешному плану — і, фактично, поховав можливість вдалого вторгнення. Після стратегічного провалу плану в перші дні й тижні війни, російська армія знову вийшла на перше місце — саме від її потенціалу ( і політичної лояльності!) залежала доля режиму. І Путін був змушений зробити реверанс в бік Герасимова — але не без наслідків для генералітету ( численні кримінальні справи, звільнення і ув’язнення). Плюс цар вимушено-полегшено ввів нову змінну в усю конструкцію — повернув « вагнер» і Пригожина з Африки прямо в Україну, знову підваживши потенціал «сапогов» і трохи заспокоївши « піджаков». І цим же кроком цар вчергове створив для себе нову фобію — страх того, що Пригожин, який на тому етапі, фактично, купив час Герасимову та іншим « сапогам», перейти в формат повномасштабної війни, усвідомить, що «золота карта» тепер у нього в руках. 7. Пригожин в цій ситуації морозився як міг — з усіх сил намагався донести до царя, що місце на троні його зовсім не цікавить, навпаки — Пригожин лишається вірним солдатом Путіна ( «пєхотінцем» у виконанні Кадирова), спрямованим проти « сапогов». Звідси — в тому числі, відоме відео Пригожина з демонстративним « шойгу! гєрасімов! гдє с*ка боєпріпаси??» Однак Пригожин дедалі більше розумів, що переконати параноїка-Путіна не вдасться, і він, зрештою, прибере самого Пригожина, політично і фізично. Анатолій Амелін Запам’ятайте цей день. Це початок кінця Росії Тому Пригожин зважився на відчайдушний крок: демонстративний похід на Москву — з демонстративною зупинкою майже в останній момент, щоб викупити своє життя. Зрештою, за всі свої старання Пригожин отримав додаткових 3 місяці «на пожить». 8. Зі смертю Пригожина його наближених ( Суровікін, Тєплінскій тощо) максимально нейтралізували, «вагнер» поступово розпустили, перейшли від формату « одна велика ЧВК» до менш загрозливого формату « багато маленьких ЧВК». Щоб зберегти африканську спадщину Пригожина, Путін був змушений передати « Вагнер» під Міноборони РФ — фактично посиливши « сапогів». І — знову створив собі нову фобію. Далі в якості виховного моменту ( щоб знову трохи опустити « сапогів» і заспокоїти «піджаків») з посади злітає Шойгу, а на його місце стає скромний і майже непомітний технократ-консерватор « ошибаться-можно-врать-нєльзя» Андрій Бєлоусов. Так ще більше посилюється міф про « змовника-корупціонера» Шойгу, який в цьому зоопарку стрімко набуває публічних ознак нового Пригожина. 9. Всі ці перестановки не вирішують важливого питання — місце « третьої сили» в традиційному протистоянні 2 блоків силовиків, яке займав « Вагнер», лишалося порожнім. Путін, не довго думаючи, підтягує свого чергового лояліста Золотова і починає піднімати Росгвардію і ФСО — і знову готує собі чергову параноїдальну пастку… Звичайно, це не максимально повна картина — тут я залишив поза увагою групи різнонаближених до царя олігархів і політичні групи впливу, просто тому, що вони не були предметом аналізу згаданого на початку « звіту». Система контрольованого конфлікту між силовими блоками у РФ — давня традиція, так само як і маньяк-параноїк на троні. Тому: нічого ексклюзивно нового в опублікованому звіті нема — як, на жаль, нема обʼєктивного розуміння внутрішніх процесів у РФ у відповідних фахівців на Заході; і ніякого раптового « перевороту» на чолі з Шойгу очікувати не варто… Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Сергій Шойгу Путіна приберуть Євген Пригожин ФСБ Росії Міноборони РФ Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter