Це не просто смішний мем. Чиї роги стирчать за ідеологами «партії ухилянтів»

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес», депутат Київради, радник оборонного комітету ВР В Україні стрімко зростає кількість нападів на військовослужбовців ТЦК і СП. Це вже давно не поодинокі інциденти, а тенденція За даними Національної поліції, від початку воєнного стану зафіксовано 619 таких випадків. Динаміка вражає: 38 у 2023 році, 118 — у 2024-му, 341 — у 2025-му. А за 3,5 місяці цього року — вже 117 ( тобто приблизно стільки ж, скільки за весь 2024 рік). Але це лише верхівка айсберга. Паралельно зростає інша, не менш небезпечна хвиля — інформаційна. Центр протидії дезінформації фіксує вибухове збільшення деструктивного контенту щодо ТЦК: із 32 600 публікацій у середині березня до 76 500 — у середині квітня. Ці дві тенденції — фізичні напади та інформаційна атака — не просто співпадають у часі. Вони є частинами однієї операції. Через проросійські телеграм-канали, маргінальних блогерів, псевдоактивістів, ображених громадян і просто « корисних ідіотів» ворог системно роздмухує ненависть до ТЦК. Будь-який конфлікт миттєво масштабується. Будь-який інцидент подається як «свавілля». Військовослужбовців називають « карателями». Формується проста і дуже небезпечна логіка: якщо ТЦК — «агресори», то напад на них — це «самозахист» та «шляхетна справа». Саме так працює пропаганда. Так звану « партію ухилянтів» не варто сприймати лише як смішний мем. Це не просто мем. Насправді йдеться про формування добре продуманого псевдополітичного руху, мета якого — не тільки зірвати мобілізацію. Мета значно масштабніша: спровокувати внутрішній конфлікт. Суспільство розділяють на дві «аудиторії»: тих, хто сприймає мобілізацію як необхідність, і тих, хто її відкидає, критикує та ненавидить. Далі між цими групами розганяються взаємні протиріччя. Агресія починає циркулювати по замкненому колу. На жаль, у цей процес активно втягуються публічні фігури. Деякі політики, блогери, «адвокати» фактично ретранслюють ключову тезу російської пропаганди: в Україні нібито існує «внутрішній громадянський конфлікт». Ні, шановні. В Україні немає «громадянського конфлікту». Є повномасштабна війна з агресором. Війна на виснаження. Війна за існування держави та нації. А от спроби створити ілюзію внутрішнього конфлікту — це і є частина повномасштабної війни. Так, проблеми існують. Ніхто не стверджує, що механізм мобілізації досконалий. Є корупційні випадки та випадки перевищення повноважень. Але представники держави не затуляють очі на проблеми. Є позиція омбудсмена, є реакція військово-політичного керівництва. Готуються відповідні рішення. Пітер Дікінсон Псевдорелігія Путіна. Чого так боїться кремлівський диктатор Тим часом ворог максимально гіперболізує кожен негативний інцидент, перекручує і подає нам чергову « інформаційну страву». Ще раз варто підкреслити: ключова мета противника — не просто ударити по ТЦК, ключова мета — зламати довіру всередині суспільства. По-перше — холодна голова. Противник маніпулює емоціями. По-друге, відповідальність: правоохоронців, медіа, політиків і просто громадян. Не можна під час війни поширювати наративи ворога. По-третє, особистий імунітет. Кожен українець має навчитися розрізняти об'єктивну інформацію від інформаційної атаки. Переконаний, що роздмухати громадянський конфлікт на нашій землі противнику не вдасться. Ми вже проходили значно складніші випробування і вистояли — вистоїмо і зараз. Справжні передумови для внутрішнього вибуху сьогодні формуються не в українському суспільстві, а на болотах. З кожним днем ми все більше відчуваємо, що недоімперія слабшає. Ворог не витягує війну та наближається до поразки. Не час робити йому подарунки у вигляді роздмухування « внутрішніх проблем». Тож тримаймо стрій, зберігаймо єдність. Слава Україні! Текст опублікований з дозволу автора Теги:   Війна Росії проти України Інформаційна війна ухилянти Мобілізація Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter