Удар по серцю нафтової логістики. Чим важлива для Росії ЛВДС Самара

Військовий блогер, ведучий військового телебачення Армія TV Тут отримують той самий сорт Urals — головний російський експортний сорт Вночі 21 квітня дрони СБУ знову добрались до Самарської області. Під удар цього разу потрапила ЛПДС Самара . Давайте розберемось, що це таке і чому це набагато цікавіше, ніж черговий НПЗ. Спочатку — трошки лікбезу. Бо більшість людей плутають НПЗ і ЛВДС, а різниця принципова. НПЗ — це завод, який переробляє нафту на бензин, дизель, мазут, авіагас. Ми по них б'ємо давно і ефективно: Туапсе ( перший великий удар був 25 січня 2024, потім ще кілька разів в 2025, і зараз ми третій день спостерігаємо вулканові краєвиди), Куйбишевський НПЗ у Самарі ( вперше в березні 2024 року), Новокуйбишевський, Сизранський — все Самарська область. І кожен раз — це пожежа, зупинка, падіння виробництва палива для армії та внутрішнього ринку ( півням також треба ж чимось свої відра заправляти). ЛВДС — це вже зовсім інша історія. Це не завод. Це транспортний і розподільчий хаб. Ця Лінійна Виробничо-Диспетчерська Станція нафту не переробляє — вона її накопичує, змішує і штовхає далі по трубопроводах у різних напрямках. І от тут починається найцікавіше. ЛВДС Самара — це найбільший резервуарний парк у Європі. Не в Самарській області. Не в Росії. В Європі! 71 резервуар, в якому сумарно загальної ємності понад 1,6 млн кубометрів нафти! Площа об'єкту — понад 216 гектарів. Дві нафтоперекачувальні станції: «Самара-1» і «Самара-2», і ще окрема станція змішування нафти. Сюди сходяться одразу чотири магістральних нафтопроводи: «Альметьєвськ — Куйбишев», «Калтасинський — Куйбишев», «Нижньовартовськ — Курган — Куйбишев» і «Гур'єв — Куйбишев». Тобто сюди тягнеться нафта з Західного Сибіру, Татарстану, Оренбурга і Казахстану. Тому тут якраз нафту і змішують. Беруть високосірчасту і низькосірчасту нафту з різних родовищ та отримують той самий сорт Urals. Головний російський експортний сорт, який іде до Індії, Китаю та інших « нейтральних» країн, що купують у Путіна нафту і фактично фінансують цю війну. Олексій Копитько Путін, «дорогі росіяни» і плач за Туапсе — все до жаху очевидно Але це ще не все. Звідси нафта розподіляється далі: частина — через трубопровід «Дружба» на захід і північ, частина — перекачується в порт Новоросійська для морського експорту, а частина залишається для роботи самих НПЗ Самарської області, які ми вже неодноразово смажили. Про Куйбишев, Новокуйбишев і Сизрань ми постійно чуємо в новинах. Розумієте логіку? Удари по НПЗ це удари по виробництву пального. Удар по ЛВДС Самара — це удар по серцю всієї нафтової логістики регіону одночасно. Для розуміння масштабу поясню через відомий всім об'єкт «Ямальський хрест». Це найбільший газопровідний хаб Росії, де перетинаються магістральні газопроводи з Ямалу в усіх напрямках — Європа, схід, північ. Його часто називають серцем газової системи Росії. Так от ЛВДС Самара — це те саме, тільки для нафти. Вузловий розподільник, без якого вся система перестає нормально функціонувати. 34 станції «Транснефть-Приволга» в цій мережі перекачують понад 140 млн тонн нафти на рік, а це третина всієї нафти, видобутої в Росії. Перша атака дронів по самій ЛПДС була в вересні 2025 року. Сьогоднішня вже повторна, але думаю, що такий важливий об'єкт не потрібно на довго залишати без нашої уваги. Росіяни, звісно, кажуть « все збили», але губернатор Федорищев підтвердив удари по «промисловому підприємству». Служба ж Божа заявляє про влучання в 5 резервуарів. Сподіваюсь, що там і по насосах влучили, бо стояча нафта в трубі це ще та забава. Теги:   ямальський хрест Самара Urals Російська нафта порт Туапсе Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter