НВ (Новое Время)
Спотворена картинка реальності. Як ми сприймаємо одне одного та навколишній світ
Це породжує порочне коло соціальної несправедливості та нерівності Хочу поговорити про деякі феномени соціального сприйняття. Соціальна сліпота — це про те, що люди, які не переживали певн
Це породжує порочне коло соціальної несправедливості та нерівності
Хочу поговорити про деякі феномени соціального сприйняття.
Соціальна сліпота — це про те, що люди, які не переживали певний досвід і емпатійно не можуть співвіднести його із собою, коли бачать цей досвід навколо себе, помічають вибірково лише певні речі, а інші ігнорують. Так формується викривлена картинка реальності.
В основі цього явища лежить фундаментальний принцип генералізації власного досвіду на інших.
Наприклад, люди, які не зазнавала насильства в дитинстві, живуть так, наче його не існує взагалі. Білі американці довго не могли зрозуміти, що мається на увазі, коли йдеться про дискримінацію. Не геї демонструють крайню зневагу до проблематики прав геїв ( тут іще грає роль упередженість і стереотипи, але і відмінність, і неможливість емпатійно вслухатись в відмінність теж має вагу).
Чоловіки можуть казати, що нерівності у розподілі благ, соціально-економічних і фізичних труднощів для жінок насправді не існує. Жінки в армії не мають ніяких проблем — сюди ж.
Люди без інвалідності не демонструють розуміння проблем людей з інвалідністю навіть на рівні усвідомлення, що це є. Не помічаючи цього. І так далі. Можна перераховувати нескінченно.
Що таке взагалі привілейованість? Це усвідомлення і оцінка того, наскільки вам пощастило, що, приміром, ви народилися чоловіком-спадкоємцем у багатій родині. Або що не маєте інвалідності. Або що не відчували булінгу у школі за інший колір шкіри. Будь-що.
Для чого потрібна ця оцінка того, наскільки вам пощастило? Для реалістичнішого соціального сприйняття, більшої чутливості і кращої просоціальної поведінки. Трансляція соціально-чутливих норм у групах приводить до більшої згуртованості суспільства і більшого соціального капіталу. Що своєю чергою впливає на індекс щастя кожного окремого члена соціуму.
Там, де є сліпота привілейованості, зазвичай є соціальні стереотипи щодо інших: «Я не бачу — значить, цього немає» — про відмінний досвід, а далі — упередженість, прірва між соціальними групами, ворожість. І програють усі.
Парадокс у тому, що щоб оцінити власну привілейованість, потрібно вийти зі своєї бульбашки і подивитися на світ навколо. Не через стереотипи « вони — якісь там», а через емпатійну ідентифікацію з іншими людьми. Через намагання їх зрозуміти.
Небагатьом це під силу, чесно кажучи. І саме в цьому я бачу найбільшу проблему.
Генералізація свого досвіду стосовно інших породжує порочне коло соціальної несправедливості й нерівності. І часто після цього страждання непривілейованої групи раціоналізують — замість емпатійного відгуку.
Ольга Духніч
Чому наше суспільство працює не за правилами
У Роберта Сапольські є про те, що багаті люди схильні оцінювати бідних як таких, що самі винні у тому, що не мають грошей, — бо їм бракує дисципліни, вони мають низький рівень освіти та схильність до насильства, імпульсивні або емоційно неврівноважені ( у цьому дослідженні проводилась оцінка сприйняття однієї групи іншою і погляд на проблеми бідності, соціальна справедливість, згуртованість і соціальний капітал).
Ми бачимо це не тільки по розподілу стереотипів багаті-бідні, а й по інших умовних соціальних категоріях і групах. «Якщо я чогось не бачу, то цього немає». Я поводжуся так, наче цього не існує. І моя поведінка поглиблює проблему й відсуває рішення.
Інша сліпота полягає в тому, що я бачу лише проблеми моєї групи, мої власні страждання, які виходять із вразливості або попереднього досвіду. Часто це буває дуже доречно і правильно, якщо це розвиває спільноту і скероване на спільне благо, на трансформацію соціуму в бік чутливості, повернення належних прав, відновлення справедливості, кооперацію.
Але часто, коли ця поведінка є деструктивною, можуть бути й гострі конфлікти, і різні крайні вияви. Наприклад, тероризм у відповідь на вразливість чи порушення прав моєї меншини.
Ця проблематика не нова й багато ким описана. Але ще раз захотілося написати про це.
Текст опубліковано з дозволу авторки
Теги: Суспільство
Психологія
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter