НВ (Новое Время)

Складніша картина. Сонячні радіосплески виявили приховані магнітні перемикання біля Сонця

Вчені встановили, що сонячні радіосплески можуть виявляти приховані зміни магнітного поля поблизу Сонця, зокрема так звані «перемикання», які впливають на їхню поведінку під час поширення в сонячном

Вчені встановили, що сонячні радіосплески можуть виявляти приховані зміни магнітного поля поблизу Сонця, зокрема так звані «перемикання», які впливають на їхню поведінку під час поширення в сонячному вітрі. Про це пише видання Interesting Engineering . Дослідники проаналізували 24 радіосплески типу III, зафіксовані апаратом Parker Solar Probe протягом одного тижня. Ці сплески виникають, коли електрони рухаються вздовж магнітних ліній майже зі швидкістю світла та випромінюють радіохвилі. Вчені пояснюють, що зазвичай частота радіосплеску поступово зменшується, коли електрони віддаляються від Сонця. Але спостереження показали складнішу картину: невеликі структури в плазмі та зміни щільності можуть значно змінювати цю динаміку. У складніших магнітних умовах, наприклад у корональних петлях, частотний дрейф може не лише сповільнюватися, а й зупинятися або змінювати напрямок. Це свідчить про сильний вплив великих магнітних структур на вигляд радіосплесків. Дослідники також перевірили, чи можуть такі зміни бути пов’язані з магнітними нерівностями, зокрема « перемиканнями» або відхиленнями поля. Для цього вони оцінили просторові зміни та встановили поріг шуму приблизно 0,57 радіуса Сонця — відхилення понад цей рівень вважали фізично значущими. У половині випадків зафіксовано суттєві відхилення від прямого радіального руху, із середнім зміщенням близько 1,1 радіуса Сонця. Це вказує на складні процеси у сонячному вітрі. Отримані дані узгоджуються з моделями, які враховують коливання щільності плазми на рівні 10−30% або відхилення магнітного поля на 23−88 градусів на відстанях від 1,8 до 6,4 радіуса Сонця. Водночас дослідники зазначають, що найімовірніше пояснення таких змін — саме деформації магнітного поля, а не різкі коливання щільності плазми. Це краще відповідає спостережуваним масштабам і частоті явища. У підсумку вчені дійшли висновку, що радіосплески типу III можна використовувати як інструмент для вивчення внутрішньої частини геліосфери. Вони допомагають дистанційно досліджувати структуру та динаміку простору поблизу Сонця, де прямі вимірювання обмежені. Теги:   Спалах Сонце Космос Дослідження Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter