Проста випадковість. Рецензія на мораліте, в якому іменитий іранський дисидент повчає співвітчизників й маніпулює європейцями

В український прокат вийшов фільм Проста випадковість іранського режисера та дисидента Джафара Панагі. Проста випадковість — лауреат Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю 2025 року, дворазовий номінант на Оскар й водночас прощання іранського класика Джафара Панагі з рідною країною, влада якої як тільки не викаблучувалася, щоб завадити йому знімати. Впритул до увʼязнення. Чергове якраз над ним висить, поки режисер живе десь в Європі. Панагі, втім, продовжував знімати доволі видатні фільми й отримувати за них цілком заслужені призи європейських кінофестивалів. Гілка за Випадковість до слова поставила його в один ряд з Робертом Альтманом й Мікеланджело Антоніоні - тобто тими, хто отримав три головні нагороди головних європейських кінофестивалей: Венеціанського, Берлінського та Каннського. Тінню на цей факт ліг інший — Проста випадковість далеко не найкращий фільм майстра. Темною міжміською дорогою їде родина: батько за кермом, в нього протез замість ноги, вагітна сином дружина й мала донька на задньому сидінні. Під колеса авто потрапляє собака — вона повільно гине на узбіччі - дружина каже доньці, що це проста випадковість, себто ніхто не винний. Теги:   Рецензия НВ Рецензія на фільм Рецензія Кінорецензія Що подивитися Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter