Про ефективну життєву стратегію ухилянтів

Український публіцист, журналіст та історик, нині у лавах ЗСУ Уявімо, що в понеділок групи оповіщення будуть складатися лише з працівників поліції. Всі військові, залучені до процесу, залишаться у підрозділах Про це напередодні напишуть у телеграм-каналах і розкажуть по телевізору. Чи кількість чоловічків, які цього дня смиренно як і належить громадянам, а не ганчіркам, приймуть повістки і самі підуть до ТЦК буде більшою чи меншою, ніж, умовно, сьогодні? Чи цього дня хоч 10% з кількох мільйонів, які досі не оновили дані, зроблять це? Відповідь очевидна — нічого не станеться. Бо проблема взагалі не в залученні військових, а в тому, що певна частина суспільства вирішила, що вона хитрозроблена і нікому нічого не винна. І якщо завтра мобілізацію доручать проводити святому Миколаю чи Міккі Маусу, то нічого не зміниться. Ігор Луценко У нас в тилу ховаються ще 3−4 армії Бо не зміниться той, хто боягуз, кому наплювати на закон і на обов’язок там прописаний, для кого кров і піт воїнів — це ніщо порівняно з його особистим комфортом. Сили оборони героїзмом і просто невидимою загалу працею на ввірених ділянках подарували мільйонам самців і самок впевненість, що у них особисто все буде добре, треба просто трохи почекати, і війна якось сама закінчиться. Ну, і що «забити болт» на обов’язок і на співгромадян у одностроях — це ефективна життєва стратегія. А доволі значуща частина суспільства їх у цьому підтримають. Частина тому, що готові обміняти Україну і свободу на рублі ( хотілося б думати, що таких меншість), а решта — просто через свою громадянську нікчемність. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   ТЦК Мобілізація в Україні ухилянти Вахтанг Кіпіані Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter