Називає українців «хохлами» та «укропами». Лавров залишається «вірним путінцем», хоча Кремль урізав його роль за роки великої війни — ЗМІ

Хоча після повномасштабного вторгнення Росії в Україну роль і політичний вплив міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова істотно скоротилися, він залишається « вірним путінцем», а його погляди щодо України близькі до поглядів російського диктатора Володимира Путіна. Про це пише російський опозиційний портал Важные истории у своєму розширеному профайлі на Лаврова під назвою Двоголовий Лавров. Як головний дипломат Росії вибрав Путіна і війну. Автори матеріалу працювали в медіапулі МЗС Росії до 2022 року і використали в тексті інформацію, яку отримали під час спілкування з дипломатами в той період, а також від своїх джерел пізніше. Вони проаналізували кар'єрний шлях і ступінь впливу Лаврова, а також трансформацію його ролі в путінській Росії. З початком повномасштабної війни РФ проти Украни російське МЗС остаточно перетворилося з відомства, що «виробляє ідеї», на «сервісну структуру адміністрації [Володимира Путіна]», заявив співрозмовник Важных историй , який знає Сергія Лаврова особисто. « Роль МЗС [після 2022 року] ніяка. Пишуть усілякі довідки, посли пишуть усілякі папери. Просто з ними менше рахуються. Ну що вони нового можуть сказати порівняно з тим, що Путін говорить? Нічого. У нас [від Росії] навіть на переговорний трек виїжджають люди, які до МЗС не мають стосунку», — підкреслило це неназване джерело. І хоча в політичному сенсі Лавров тепер фактично ні на що і не впливає, «в індивідуальному порядку він досить близький» до Путіна, бо « за поглядами близький», пишуть Важные истории з посиланням на співрозмовника, якого називають « знайомим» Лаврова. « Він, звичайно, вірний путінець, це не удавання», — заявило згадане джерело. За його словами, Лавров поділяє уявлення про те, що « Росія у ворожому оточенні, вони будуть нас [РФ] тиснути, забирати в нас колишні наші зони впливу». «Це було поступово, це не було перемиканням тумблера: сьогодні він такий гарний, а завтра він такий поганий, або навпаки. Він тому й зберігається, тому що цілком щирий», — додав співрозмовник. У статті стверджується, що погляди Лаврова щодо України « ідентичні путінським». На думку російського міністра закордонних справ, на Україну не можна дивитися як на самостійну державу — мовляв, це « російська вотчина, яку потрібно утримати», пишуть Важные истории з посиланням на знайомого Лаврова. « У розмовах із журналістами не під запис Лавров не приховує свого зневажливого ставлення до українців, називає їх «хохлами» та «укропами», розповідає журналіст пулу МЗС РФ. У 2025 році МЗС подарувало журналістам обробні дошки з підписом: «Чтоб рубить укроп и брюссельскую капусту». А на питання про переговори Лавров відповідає в стилі Кремля: «Не вийде — ми готові воювати до переможного», — ідеться у статті. Водночас, хоча Лавров зберігає « чудові стосунки» з Путіним, про які говорять співрозмовники Важных историй, його становище, ймовірно, відрізняється, наприклад, від колишнього статусу колишнього заступника глави Адміністрації президента РФ Дмитра Козака, який міг дозволити собі не погоджуватися з Путіним і відкрито виступати проти війни в Україні. « Після засідання [Радбезу РФ 21 лютого 2021 року] до Козака підходили потім у коридорі учасники і говорили йому: так, ти маєш рацію. Але Лаврова серед них не було, — розповів знайомий Козака. — Він не підійшов. Може, Лавров і не прихильник війни. Але силовиком він уже є». Один із дипломатів, який знає Лаврова, переконаний, що саме ця лояльність у підсумку забезпечила російському міністру надійне місце біля Путіна. Лавров працює на посаді глави МЗС уже 23-й рік. « Він звик. Це вже спосіб життя. Якщо ти йдеш із посади міністра — ти йдеш помирати. У якийсь час, може, він хотів піти і пожити собі на втіху. А тепер де пожити собі на втіху? — каже знайомий Лаврова. — В Іспанії не вийде. У США не вийде. В Англії не вийде. У Єгипті, чи що, так? Або на дачі в Рубльовці? Тоді навіщо йти з посади міністра?». У тексті Важных историй також розкривається різке скорочення політичної ролі МЗС Росії в роки повномасштабної війни проти України. Автори матеріалу нагадують про показовий факт після сумнозвісного засідання Радбезу РФ у лютому 2022 року, коли високопоставлені російські дипломати навіть не знали, у яких межах Кремль вирішив визнати квазіформування « ДНР» і «ЛНР» — у тих, які існують де-факто, або в адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей України. Заступник Лаврова Андрій Руденко, який на той момент відповідав за тему України, спочатку заявив, що Росія має на увазі кордони, контрольовані підзвітними Москві бойовиками. Однак Кремлю незабаром довелося уточнювати, що йдеться про адміністративні кордони українських областей. « У 2014 році Марія Захарова на борту міністерського літака могла, зриваючись на крик, сперечатися з журналістами про законність „референдуму“ про приєднання Криму. І вже наступного дня — вибачатися за зайву емоційність. Після 24 лютого 2022 року уявити собі таке було вже було неможливо», — додають Важные истории. А за відкритий лист проти війни з пулу МЗС РФ вигнали всіх журналістів, які його підписали, включно зі співробітниками « Комерсанта» — колись улюбленої газети Сергія Лаврова, пише онлайн-видання. До повномасштабного вторгнення навіть серед російських пропагандистів МЗС РФ було відоме своєю відкритістю: Лавров часто особисто виходив до журналістів і ділився ексклюзивними деталями переговорів. « Після 2022 року він рідко говорить те, чого не знала б преса, розповідає журналіст пулу. Натомість повторює одні й ті самі жарти», — розповідають Важные истории. Наприклад, відповідаючи на запитання про те, чи буде в нього зустріч із тепер уже колишнім американським держсекретарем Ентоні Блінкеном, Лавров полюбляв відповідати, що « ні з Блін-Кеном, ні з Блін-Барбі» зустрічі в нього не буде. «Я цю примовку, напевно, разів п’ять чула, — розповіла одна з учасниць пулу МЗС РФ. — Ми від неї дуже втомилися». Різко змінилася й атмосфера всередині МЗС. За словами колишнього російського дипломата Бориса Бондарєва, який прийшов працювати в МЗС 2002 року, до 2022-го дипломати « могли відкрито між собою обговорювати політику Кремля, критикувати рішення Володимира Путіна і корупцію в країні». Мідівці не боялися відверто говорити навіть зі співробітниками спецслужб, яких часто приставляють до дипломатів, стверджує Бондарєв. «Після початку [повномасштабної] війни начебто молотком оглушили і відразу всі притихли, і стало якось незатишно», — порівняв він. А промови Лаврова тим часом стали настільки нагадувати пресрелізи, що італійська газета Corriere della Sera, яка взяла інтерв'ю у російського міністра, навіть відмовилася його публікувати, нагадують Важливі історії. Занадто багато в ньому було штампів пропаганди, історично і фактологічно спірних тверджень. « Наші спільні друзі з ним кажуть, що він навіть за столом коли сидить, то віщає, як з телевізора, — говорить про Лаврова співрозмовник Важных историй. — Прийшов, виголосив спіч, посидів і пішов». Напередодні виборів в Угорщині, що відбулися 12 квітня, стало відомо, що глава МЗС Угорщини Петер Сійярто і глава МЗС РФ Сергій Лавров підтримували тісні контакти і ділилися інформацією, намагаючись затягнути переговори про вступ України до ЄС . Журналісти кількох видань оприлюднили аудіозаписи їхніх розмов. Сіярто, зокрема, у бесідах із Лавровим надавав дані про те, якими будуть нові кроки країн Європи для тиску на Росію. Теги:   Сергій Лавров Війна Росії проти України Володимир Путін МЗС РФ Україна-Росія Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter