Мобілізація жінок — що відбувається насправді

Нещодавній скандал навколо помилки в системі Оберіг майже вщух, але « осад залишився», тому варто розставити всі крапки над « і» Наприкінці березня цього року в медіапросторі спалахнув скандал через помилки в системі Оберіг, де зареєстрували як військовозобов'язаних ряд жінок без медичної чи фармацевтичної освіти. Особливого розголосу набув поодинокий випадок, коли ТЦК не просто вніс до реєстру вчительку, а ще й оголосив її у розшук за «ухилення». Звичайно, нікого не мобілізували, але виявилося, що знятися з навіть такого фейкового обліку — справа марудна. Політики відреагували і зареєстрували законопроєкт, покликаний спростити процедуру виключення жінок з обліку, якщо їх туди внесли з порушенням закону. Від самого початку розголосу було зрозуміло, що йдеться про прикру, недолугу помилку. Але оскільки атмосфера навколо теми ТЦК максимально роз’ятрена, це використали як ворожі зовнішні сили, так і, дивним чином, ухилянти. З певної кількості хибної інформації, внесеної до системи військового обліку, роздмухали скандал, який збурив і так виснажене війною суспільство. Російські джерела почали « качати» тему примусової мобілізації українок. На жаль, питома частина наших людей підхопила цю нісенітницю. Насправді ж ситуація залишається такою, як і була станом на 2022 рік, відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема, військовозобов'язані жінки можуть без обмежень виїжджати на кордон. З іншого боку, певна категорія чоловіків у соцмережах почала обговорювати тему « А чого це для чоловіків мобілізація обов’язкова, а для жінок ні? Де фемінізм, де справедливість?» Відповідь на це запитання має кілька аспектів. Відповідно до офіційного повідомлення Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, загальна чисельність жінок в армії становить понад 75 тисяч ( Генштаб надає точнішу цифру — 76,5 тисяч). З них військовослужбовиці — понад 56 тис. Понад 20% від усієї кількості жінок-військових — приблизно 11 500 — офіцерський склад. Безпосередньо виконують завдання на передовій орієнтовно 10 000 жінок. Жодна армія світу не має такої кількості жінок із бойовим досвідом, як українські збройні сили. При цьому, на додачу до загальних викликів служби в умовах війни, жінки стикаються ще й з низкою системних проблем. Згадаю лише найрозповсюдженіші з них. Невідповідність броні та форми. Кілька років Міноборони сертифікувало жіночий бронежилет і форму, але їх критично не вистачає. Жінки змушені перешивати чоловічу форму та купувати дорогі броніки за власний кошт. Адже невідповідна броня створює проблеми зі здоров’ям грудей і хребта. Окрема тема, яку зазвичай замовчують у публічному просторі, — специфіка жіночої гігієни, а це важливо, бо йдеться не лише про чистоту, а і про здоров’я. Гінекологія у прифронтових зонах практично відсутня. Плановий огляд для захисниць — розкіш. При всіх зовнішніх ознаках рівності, на кшталт дозволу займати різні бойові посади, сексизм в армії продовжує існувати. Це не означає, що до жінок ставляться жорстоко. Частіше це виражається у формі турботи: важко, не зможеш, не потягнеш, не варто розбурхувати емоції тощо. Відтак просування по службі до вищих офіцерських ланок для жінок усе ще є складнішим, ніж для чоловіків. Ситуація поступово змінюється у бік більшої довіри до воїнок-фахівчинь і жінок-командирів. Але Україна лише на початку шляху. Чи можлива загальна мобілізація жінок? Найвідоміший приклад країни, де військова служба є обов’язковою для обох статей від моменту заснування держави у 1948 році, є Ізраїль. Десятимільйонна держава весь час свого існування веде війни за виживання. При цьому населення тільки її прямих ворогів у 15 разів більше. Очевидно, що за таких умов військова повинність для жінок є необхідністю. При цьому в Ізраїлі існують свої «ухилянти» — ультраортодоксальні євреї. В останні роки незадоволення проти них росте, зокрема, справедливі нарікання чути з боку жінок, які мають подвійне навантаження: і необхідність проходити військову службу, і бажання виконувати свої природні демографічні функції. Так, жінка може стати поряд із чоловіком на захист країни й навіть замінити його. А ось навпаки зробити неможливо. Адже на жінках лежать надважливі соціальні функції. Не секрет, що вирощування нового покоління українців лягає на жіночі плечі. Навіть за фрагментарними офіційними даними, до 45% усіх сімей із дітьми в Україні є неповними, де дитину виховує лише один із батьків, і у 90% випадків — це жінка. Крім народження дітей і догляду за ними, на плечі жінок лягає відповідальність і за старше покоління. Тому навіть дивно, що комусь треба пояснювати, що для нації, яка перебуває у стані війни, демографічне питання є маркером виживання у довгостроковій перспективі. Жінка була, є і залишається єдиним джерелом життя. Тривале перебування великої кількості жінок репродуктивного віку в зоні бойових дій ( під упливом перманентного стресу, фізичної загрози й екстремальних умов) призведе до демографічної катастрофи, яку неможливо буде виправити. Тому бажання ухилянтів сховатися за жіночі спини виглядає ницим блюзнірством, небезпечним для виживання нації. Саме тому служба жінок в українських збройних силах залишається добровільною, і це не реверанс у бік начебто « слабкої» статі, а визнання її незамінної ролі у продовженні існування нації, а, отже і країни. Теги:   Суспільство Мобілізація Жінки Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter