Людина залізної волі. Хто зараз очолює іранський спротив

Директор Центру близькосхідних досліджень Це не просто черговий командувач КВІР, а людина, спроможна на радикальні дії, яка має залізну волю нав’язати іранському істеблішменту своє бачення Буквально за декілька годин після того, як переговори в Ісламабаді провалилися , командувач КВІР Ахмад Вахіді публічно розкритикував голову іранської переговорної групи Галібафа: «Верховний лідер ще навіть не похований, а Галібаф уже потискає руки тим, хто його вбив». Це не приватна незгода з ідеєю переговорів, а публічна заява, розрахована на те, щоб її почули і в Тегерані, і у Вашингтоні. Насправді іранська делегація, що прибула до Ісламабада, не була єдиною командою. Ще перед початком переговорів Вахіді вжив заходів з обмеження повноважень Галібафа, наполігши на включенні до її складу свого союзника — секретаря Вищої ради національної безпеки Мохаммада-Багера Золгхадра. У директивах Вахіді чітко і однозначно заборонив будь-яке обговорення іранської ракетної програми. То хто ж такий Вахіді, який, по суті, зараз очолює іранський спротив і, ймовірно, є ключовою фігурою в Ірані? Його справжнє ім'я — Вахід Шахчерагі. Народився він 27 червня 1958 року в Ширазі. З 1 березня 2026 року, після загибелі попередника Мохаммада Пакпура в перший день операції 28 лютого, призначений командувачем КВІР. Це не представник молодого покоління офіцерів КВІР, а навпаки — людина, яка стояла біля самих витоків створення цієї структури. Примітно, що саме Ахмад Вахіді є засновником експедиційного корпусу КВІР «Кудс», елітного підрозділу для зовнішніх операцій. Саме він передав командування Касему Сулеймані у 1998 році. Але найбільший резонанс, можливо, має інша його операція. У 1985−1987 роках він представляв КВІР у таємних переговорах з адміністрацією Рейгана в межах « Іран-контрас» — таємних постачань зброї в обмін на звільнення американських заручників у Лівані. Ця операція була успішною. В його кар'єрі були і злети, і падіння. Під час наступу Моджахедів іранського народу ( МІН) разом з іракською армією на Керманшах у 1988 році Вахіді був відповідальним військовим командиром цієї провінції. Після того, як ворог просунувся вперед, він був заарештований військовою поліцією. Рафсанджані у своїх мемуарах написав, що наказав звільнити Вахіді, що «серйозно розлютило командирів КВІР». Зафіксуємо один важливий момент: Ахмад Вахіді — людина Рафсанджані. Саме він допомагав йому вийти з халепи, а згодом призначив його командувачем « Кудсу». Олексій Кущ «Ми втомилися, ми йдемо». Про кінець епохи США та початок нової ери Його стрімка кар'єра загальмувалася у 2013 році, коли він перейшов з посади міністра оборони на пост директора Центру стратегічних оборонних досліджень — наукового підрозділу Генерального штабу збройних сил. Паралельно він був членом Стратегічної ради із зовнішніх справ при Верховному лідері. Обставини, які це спричинили, самі по собі цікаві. Він прибув до Болівії в травні 2011 року у ранзі міністра оборони на святкування 59-ї річниці Військово-авіаційного коледжу Болівії. Під час візиту він брав участь в офіційних заходах з болівійською міністеркою Марією Сесілією Чакон. Аргентина висловила рішучий протест, і Вахіді згорнув свій візит та повернувся до Тегерана. До чого тут Аргентина? Справа в тому, що, за версією аргентинського прокурора Альберто Нісмана, Вахіді у 1993 році брав участь у зустрічі в Мешхеді, де було ухвалено рішення про атаку на єврейський громадський центр у Буенос-Айресі. Саме він відстоював вибір Аргентини як цілі. Після обрання об'єкта політичне керівництво операцією перейшло до міністра розвідки Фаллагіяна, а оперативна координація — до Вахіді як командувача « Кудс». Тоді загинуло 85 людей, понад 300 отримали поранення. До речі, 18 січня 2015 року Нісмана знайшли мертвим у його квартирі в Буенос-Айресі — за день до того, як він мав представити Конгресу висновки з імовірно компрометувальними доказами проти президентки Крістіни Фернандес де Кіршнер щодо меморандуму з Іраном. Вахіді покинув посаду міністра оборони у серпні 2013 року — саме тоді, коли оманський бекченел набрав повних обертів після обрання Роухані. Це збіг дат, але не випадковий. Людина з активним « червоним повідомленням» Інтерполу, яку щойно вигнали з Болівії на очах у всього світу, — це структурна проблема для будь-якої дипломатичної операції, що вимагає дискретності. Іран 2013 року намагався виглядати як помірна держава, готова до діалогу. Вахіді як обличчя Міністерства оборони був прямою протиріччю цьому наративу. Тому « вихід у тінь» 2013−2021 років — дослідницький центр, університет — це не покарання. Це класичне іранське « збереження» людини, яка надто відома міжнародно, але надто цінна внутрішньо, щоб її позбутися. Система тримає його в резерві — і повертає у 2021 році, після того як Трамп у 2018-му виходить з ядерної угоди, а внутрішні протести вимагають жорсткої руки. Отже, це не просто черговий командувач КВІР, а людина, спроможна на радикальні дії, яка має залізну волю нав’язати іранському істеблішменту своє бачення. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Ігор Семиволос КВІР Іран Ахмад Вахіді Ядерна програма Ірану Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter