Кіллхаус. Рецензія на безжальний український екшн про захоплення українськими військовослужбовцями

В український прокат вийшов фільм Кіллхаус - воєнний екшн навпіл із трилером про порятунок дитини, а потім дорослої американської журналістки. Разом із тим, нова робота режисера стрічок Штольня , Тіні незабутих предків , Ми були рекрутами Любомира Левицького. Кіллхаус продовжує лінію захоплення Левицького мілітарі естетикою. Сюжет стрічки є відлунням документального фільму Йди за мною , в якому режисер досліджував історію українських цивільних, яких врятували українські військовослужбовці. Тут розігрується схожий сюжет тільки методами кіно художнього та з поправкою на Левицького: з очима, що закохано дивляться на військових й з самовпевненістю, що біжить далеко попереду майстерності. Кадр з фільму Кіллхаус / Фото: пресслужба Сюжет Якось влітку чоловік та жінка — цивільні - отримують інформацію про місцезнаходження своєї 14-річної доньки. Ту викрали росіяни, але за 20 тисяч доларів готові повернути. Батьки чомусь спочатку йдуть в ООН, але отримавши там хіба що занепокоєння, вирішують самостійно домовитися з викрадачами й поїхати за дитиною в сіру зону. Теги:   Українське кіно Рецензия НВ Рецензія на фільм Рецензія Любомир Левицький Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter