Зустрічайте нового лідера вільного світу. І ні, це не Трамп

Журналіст, ветеран армії США та учасник війни в Іраку Вперше в моєму дорослому житті серце захисту демократії б’ється не у Вашингтоні, Лондоні чи Парижі, а у Києві — журналіст The New York Times На полях битв світу сталася дивовижна річ. Україна — країна, яка мала розпастися за лічені дні після російського вторгнення, — звела Росію в глухий кут, революціонізувавши наземну війну. Вона стала незамінним партнером у сфері безпеки в західному альянсі, зокрема у війні проти Ірану. Зараз український президент Володимир Зеленський робить наступний крок, який був би немислимим ще навіть у 2024 році. Словом і ділом він показує Європі та світу, як постамериканський вільний світ може зберегти свою свободу і незалежність. Саме це стається, коли, як писав Філліпс Пейсон О’Браєн у статті для The Atlantic, «Київ, схоже, зневірився у Сполучених Штатах». Якщо це правда — а схоже, що так і є — це може стати гіршою новиною для Сполучених Штатів, ніж для України. Події на місцях та у світових столицях розвиваються так швидко, що за ними важко встигати. По-перше, стратегічна ситуація у війні в Україні, здається, змінилася. Минулого тижня Мік Раян, австралійський генерал-майор у відставці та один із найпроникливіших аналітиків війни, написав, що Україна значною мірою стабілізувала лінію фронту на сході України, поглибила свою коаліцію, ізолювала Росію дипломатично та розбудувала власну оборонну промисловість, яка робить її менш залежною від зовнішньої підтримки. Принц Гаррі «Дуже скоро ця війна закінчиться…» Що я бачу як солдат у серці Києва Вже не є коректним вважати Україну безнадійним аутсайдером; вона стає незалежною силою. Навіть борючись за своє життя проти Росії, вона, як повідомляється, досягає оборонних угод із країнами Перської затоки та зі Сполученими Штатами — і цього разу саме Україна надає військову допомогу. У лютому 2025 року Дональд Трамп насміхався над Зеленським в Овальному кабінеті. «Ти не в найкращому становищі. У тебе зараз немає козирів», — сказав Трамп. У квітні 2026 року в України достатньо козирних карт, щоб навіть ділитися ними. Багатьом читачам це може бути важко зрозуміти — з огляду на давню військову перевагу нашої країни, — але найбільшою і найзагартованішою в боях наземною силою у західному світі цілком може бути українська армія. Хоча точні цифри є секретними, у 2025 році Атлантична рада підрахувала, що в Україні у Силах оборони перебувало приблизно мільйон чоловіків і жінок, переважна більшість яких служить у сухопутних військах. Загальна чисельність збройних сил Америки більша, ніж в України, але для порівняння: сукупна чисельність армії США та Корпусу морської піхоти становить близько 620 000 осіб. Варто також зазначити, що сили США мають значно менше бойового досвіду, ніж українські — особливо коли йдеться про війну з великою державою. Ніхто не повинен применшувати проблеми України з людськими ресурсами ( за останніми оцінками, загальна кількість активних військ значно нижча за піковий показник у мільйон осіб) або той факт, що вона не має ядерної зброї, а Росія має тисячі одиниць. Але її армія все ще величезна, і її військові є єдиною західною силою, яка повністю адаптувалася до сучасної війни дронів. Дійсно, Україна, можливо, є світовим лідером у сфері війни безпілотників. Швидкі зміни відбуваються не лише в Україні. Інші події в межах західного альянсу свідчать про те, що європейські нації працюють із приголомшливою швидкістю, щоб звільнитися від залежності від Америки. Франція розширює свій ядерний арсенал і збільшує витрати на оборону. Вона навіть змінює свою ядерну доктрину, щоб дозволити собі розміщення літаків із ядерною зброєю за межами країни. Німеччина затвердила план витрат до трильйона євро на оборону та інфраструктуру. Вона також поставила за мету створити найсильнішу армію в Європі до 2039 року ( іронія в тому, що це 100-та річниця вторгнення Німеччини до Польщі). Канада впроваджує власне збільшення оборонного бюджету — з тією особливістю, що вона витрачатиме значно менше грошей на американську зброю. Це рішення відображає ширші європейські та союзницькі тенденції. Наші союзники збільшують свої оборонні бюджети та зменшують залежність від американських технологій. Лише минулого тижня, наприклад, посадовці із закупівель НАТО вирішили замінити застарілі американські літаки дальнього радіолокаційного виявлення на новіші розробки від Saab, шведського виробника, та Bombardier з Канади. Україна підписала угоди та листи про наміри щодо закупівлі потенційно сотень сучасних винищувачів зі Швеції та Франції. Френсіс Фукуяма Найгірший президент в історії США. Що буде після Трампа Усе це відбувається після повідомлень у новинах про те, що Данія була готова підірвати аеродроми в Гренландії, якби її колега по НАТО, Сполучені Штати, спробували вторгнутися. З огляду на ці події, чи варто дивуватися, що Зеленський запропонував нову оборонну домовленість для Європи, якщо Америка продовжуватиме відступати — союз між країнами ЄС, плюс неєвропейськими державами, такими як Велика Британія, Норвегія, Туреччина та Україна? Є читачі, які вітатимуть ці зміни. Добре, можете подумати ви. Європа має взяти на себе основну відповідальність за власну оборону. Але є величезна різниця між союзниками, які активізуються, щоб зробити свій справедливий внесок у спільний альянс, і країнами, що нарощують військові потужності, щоб замінити американську силу, якій вони більше не довіряють. Я не думаю, що американці повністю усвідомлюють надзвичайну ціну зухвалості та помилок Трампа. Це мало б бути очевидним, але як тільки ви погрожуєте вторгненням союзній країні, ви не просто ставите під загрозу існування альянсу; ви створюєте ймовірність того, що союзники перетворяться на смертельних ворогів. Ви також можете спровокувати той тип невпевненості та боротьби за владу, що сприяв початку Першої світової війни. На практиці важко зрозуміти, як відчуження американських союзників ставить Америку на перше місце. Жодної військової вигоди від цього точно немає. Американці протягом останніх кількох тижнів спостерігали, як наш президент відмахується від наших європейських союзників як неактуальних, а потім обурюється на них за те, що вони не допомагають американським силам розблокувати Ормузьку протоку. Розпочавши війну проти Ірану без звернень по допомогу ( або навіть не порадившись) до наших європейських союзників, ми втратили потенційний доступ до їхніх сучасних винищувачів та фрегатів, а також до бойової групи авіаносців Франції. У цьому контексті не існує такого поняття, як «додавання шляхом віднімання». Ми не стаємо сильнішими, коли менше сил готові прийти нам на допомогу. Петро Чернишов Про це не говорять. У Трампа ще є шість місяців Жодної фінансової вигоди також немає. Це може здатися надто банальним, але це потрібно сказати: якщо ви порушуєте довіру своїх союзників, ви не можете розраховувати на те, що вони прийдуть на ваш захист. А це означає, що вам доведеться витрачати більше грошей на підтримку того самого рівня стримування. Саме це і планує зробити Трамп; він подав бюджетний запит на суму близько 1,5 трильйона доларів для армії США, що на 40 відсотків більше порівняно з поточним фінансовим роком. А де економічна вигода? У п’ятницю Фарід Закарія опублікував статтю у The Washington Post, в якій зазначив, що європейські та інші союзні уряди не просто намагаються досягти більшої військової незалежності від Сполучених Штатів; вони також намагаються отримати більше фінансової незалежності. І хоча вони мають серйозні розбіжності з Китаєм, головним бенефіціаром розколу у європейсько-американських відносинах цілком може стати… Китай. Закарія цитує китайського бізнесмена, який розглядає катастрофічні дипломатичні промахи Трампа в перспективі. «Для нас напад Трампа на Іран має менше значення, ніж його погроза напасти на Гренландію, — сказав він. — Коли він зробив це щодо найстаріших союзників Америки, я зрозумів, що Європа не слідуватиме підходу Америки до Китаю». Історія має свої поворотні моменти, і ось один із них: у п’ятницю ввечері, 25 лютого 2022 року, Володимир Зеленський оприлюднив коротке відео з Києва. Він сказав народу України, що уряд не втік у безпечне місце на захід і має намір стояти й боротися. «Ми тут, — сказав Зеленський. — Ми в Києві. Ми захищаємо Україну». Коли я відвідав Україну в 2023 році, я розмовляв з українськими солдатами, які сказали мені, що ця заява викликала розряд електрики по українських лініях. З того моменту вони знали, що не здадуться; вони стоятимуть. Озираючись назад, це рішення не просто змінило хід історії України. Його хвильовий ефект поширюється по всьому світу. Ось ще один поворотний момент: ніч 5 листопада 2024 року, коли американський народ повернув Дональда Трампа до Білого дому. Тепер зрозуміло, що другий термін Трампа завдасть шкоди американським альянсам цілого покоління. Джеймс Горнкасл (Не) ідеальний шторм Кремля. Чому Росія «посипалася» З огляду на те, що американці бачили, як Трамп поводився під час свого першого терміну, і все одно повернули його до влади, європейці мають повне право зробити висновок, що розкол не лише в Трампі; він також у критичній масі американців. Європейські країни не можуть дозволити собі звинувачувати в переобранні Трампа інфляцію та кордон — або припускати, що західний альянс буде в безпеці, коли Трамп піде. Один із найімовірніших спадкоємців Трампа, Джей Ді Венс, можливо, навіть більш ворожий до західного альянсу та України, ніж сам Трамп. Зрештою, Венс нещодавно заявив, що одна з речей, якими він «найбільше пишається», — це рішення адміністрації припинити закупівлю зброї для України. Як нам можна довіряти як союзнику, якщо лише одна політична партія прагне виконувати наші зобов’язання? У осяжному майбутньому союзники Америки будуть обґрунтовано побоюватися, що їх від покинутості та зради відділяють лише одні вибори. Політика не терпить вакууму. Коли Америка відступила, інші країни були змушені зробити крок вперед. Хоча Америка все ще є наймогутнішою нацією у світі і залишається ( поки що) в НАТО, вона швидко втрачає свою роль лідера вільного світу. І хоча ми, безумовно, припускалися помилок у цій ролі, ми все ж привели альянс НАТО до перемоги у багатопоколінньому протистоянні з Радянським Союзом. І ми зробили це, не вплутуючись у чергову катастрофічну світову війну. Але не можна одночасно погрожувати вільному світу — і вести його. Жодна країна не може зрівнятися з американською потужністю, але вперше в моєму дорослому житті моральне та стратегічне серце захисту ліберальної демократії б'ється не у Вашингтоні. Воно не б'ється також у Лондоні, в Парижі, в Берліні чи Оттаві. Воно в Києві, де мужній лідер і мужній народ підхопили смолоскип, який впустила Америка. Оригінал Теги:   Війна Росії проти України Союзники США Дональд Трамп Українська армія Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter