Житло як основа економіки: чому старі підходи більше не працюють

Міський голова Харкова, голова Асоціації прифронтових міст і громад України Сьогодні від цього залежить, чи матимуть наші міста майбутнє Україні потрібна системна зміна підходу до житлової політики, яка враховує реалії війни, потреби людей і довгострокові інтереси держави. Житловий сектор прийняв на себе один із найважчих ударів агресії. За даними міжнародних оцінок ( RDNA), від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено або зруйновано понад 14% житлового фонду країни. Це не просто цифри — це понад 3 мільйони родин, які втратили свій дім або живуть у пошкоджених оселях. Прямі збитки сектору вже оцінюються у $61,1 млрд, а загальна потреба у фінансуванні для відновлення протягом наступних 10 років становить близько $90 млрд. Це виклик, який неможливо вирішити за допомогою старих підходів. Водночас житлова політика — це не лише питання відбудови. У всіх країнах світу житлове будівництво прямо корелює з темпами економічного зростання і виступає одним із базових драйверів розвитку. Саме тому від того, як ми вибудуємо цю політику сьогодні, залежить не лише відновлення, а й економічне майбутнє країни. Іван Компан Невже всі навколо ідіоти? Сигнал про неприємності прийде зі США Ми маємо відійти від універсальних рішень. Житлова політика повинна враховувати різні умови — від воєнних і прифронтових територій до тилових громад, які сьогодні виконують роль гуманітарних і економічних хабів. Але базовий принцип має бути єдиним: незалежно від того, де живуть люди, вони повинні мати доступ до безпечного, якісного і доступного житла, а громади — інструменти для його створення. Проте, найбільш постраждалі регіони все ж мають отримати пріоритизацію на цьому шляху. Вирішення житлової проблеми у найбільш постраждалих містах має відбуватися комплексно — через роботу зі зруйнованим, покинутим та застарілим житлом. Окрему увагу потрібно приділити реновації існуючого фонду. Використовуючи європейський досвід, зокрема підходи до модернізації житлових масивів, ми можемо дати « друге життя» цілим районам — оновлюючи інженерні мережі, підвищуючи енергоефективність і якість житла. Такий підхід дозволяє не лише відновлювати, а й якісно змінювати міський простір — створювати комфортне середовище з зеленими зонами, сучасними громадськими просторами і продуманими рішеннями безпеки, включаючи інфраструктуру подвійного призначення. Ключовим завданням є формування стійкої моделі фінансування цієї політики. Вона має базуватися на поєднанні внутрішніх ресурсів і пільгового зовнішнього фінансування — насамперед коштів Європейського Союзу, США та міжнародних фінансових організацій. В окремих випадках додаткову роль можуть відігравати проєкти міжмуніципального партнерства, зокрема за участі міст-побратимів. Водночас зрозуміло, що без розвитку іпотечного ринку житлова політика не зможе стати масовою і системною. Руслан Шостак Давайте без істерик: Що буде з українцями, які виїхали за кордон Маємо перейти до принципу масової доступності іпотеки. Компенсація процентної ставки повинна працювати за принципом « відкритого вікна» для тих, хто купує перше житло або потребує покращення житлових умов. При цьому процентна ставка для позичальника не повинна перевищувати 5%, а держава має гарантувати її компенсацію на весь строк кредитування. Важливо також розвивати фінансові інструменти, здатні акумулювати довгострокові ресурси і спрямовувати їх на іпотечний ринок. На рівні громад мають застосовуватися і практичні інструменти, які дозволяють оперативно реагувати на житлові виклики. Одним із таких рішень може стати механізм муніципального викупу закинутого житла. Квартири тих, хто не планує повертатися, можуть викуповуватися громадами і використовуватися для забезпечення житлом військових, медиків та працівників критичної інфраструктури. Загалом, держава має перейти від прямого фінансування до ролі каталізатора, який запускає і прискорює механізми відновлення та модернізації житла. Це працює, адже кожна гривня, вкладена у житло, запускає роботу десятків суміжних галузей, створює робочі місця і дає потужний мультиплікаційний ефект для економіки. Але принципово важливо не втратити соціальний фокус. Фінансова ефективність не може підміняти соціальну справедливість. Будь-які механізми мають працювати передусім для тих, кому житло потрібне як базова опора — військових, рятувальників, внутрішньо переміщених осіб, людей, які втратили житло. Саме адресність і прозорі правила формують довіру до державних програм. Житлова політика — це не просто будівництво. Це про те, чи матиме Україна економіку, здатну до зростання, чи зможе втримати і повернути людей і чи побудує країну, в якій є майбутнє. Саме тому це має стати одним із ключових пріоритетів держави вже зараз. Теги:   Війна Росії проти України Житло Відновлення України Іпотека Будівництво Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter