Дослідження уламків. Вчені підтвердили, що римські моряки ремонтували кораблі просто під час плавання

Дослідження уламків римського корабля віком 2200 років показало, що моряки ремонтували судна просто під час подорожей, використовуючи водонепроникне покриття з органічної суміші, про яку писав Пліній Старший. У науковій роботі описано, як аналіз пилку, що зберігся в залишках покриття корабля Ilovik-Paržine 1, допоміг встановити склад і походження матеріалів для гідроізоляції. Через те, що органічні речовини швидко руйнуються, раніше було складно зрозуміти технології будівництва стародавніх суден. Тому вчені поєднали археологію, хімію та палінологію — науку про пилок. Дослідники підтвердили, що римські кораблебудівники використовували складні методи захисту від води і регулярно оновлювали покриття, щоб судна довше залишалися придатними до плавання. Такий підхід дозволяє виявити різні етапи ремонту і технічні відмінності у використанні матеріалів для гідроізоляції, пояснили співавтори дослідження Армель Шарріє та Квентен Куїлебо. За їхніми словами, це допомагає точніше інтерпретувати дані і розширювати можливі пояснення. Корабель Ilovik-Paržine 1 знайшли у 2016 році, і відтоді його активно досліджують. Раніше вчені зосереджувалися переважно на конструкції та віці судна. Під час цих робіт вони помітили товстий шар органічного покриття як зовні, так і всередині корпусу. Органічні археологічні матеріали дають багато важливої інформації про побут, їжу, одяг і технології минулих суспільств, пояснили дослідники. Але такі матеріали рідко зберігаються, тому знайдене покриття стало рідкісною можливістю для аналізу. Під час дослідження вчені встановили, що покриття містило зопіссу — суміш соснової смоли та бджолиного воску, яку описував Пліній Старший. Хімічний аналіз підтвердив це, а пилок допоміг визначити, де і коли проводили ремонти. Зокрема, бджолиний віск і смола робили покриття гнучкішим і міцнішим. Пилок показав, що корабель проходив через різні місцевості — від густих лісів з дубом, сосною, оливковими деревами і ліщиною до зон біля води з вільхою та ясенем. У зразках виявили 4−5 шарів покриття, нанесених у різний час і в різних місцях. Це дозволило дослідникам приблизно відтворити маршрут корабля в Адріатичному морі і визначити, де саме його ремонтували. Також вчені зазначили, що найдавніше використання зопісси датується кінцем VII століття до нашої ери і пов’язане з давньогрецькою традицією. Це свідчить про поширення технічних знань і обмін технологіями в Середземноморському регіоні. Теги:   Стародавні люди Римская империя Моряки Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter