День праці. Як радянські комуністи «приватизували» Першотравень і чому це свято досі відзначають в Україні

Четвертий рік поспіль через повномасштабне вторгнення російського агресора в Україні немає звичних травневих довгих вихідних . Утім, 1 травня залишається в календарі як День праці. NV розповідає, як з’явилося це свято і чи зможуть українці його відзначати після війни. Вважається, що традиція проводити демонстрації на захист прав трудящих походить зі Сполучених Штатів. Справді, 1 травня 1886 року 35 тисяч робітників заводів та фабрик Чикаго паралізували місто, влаштувавши мітинг з вимогою восьмигодинного робочого дня. До протестів приєдналися жителі Нью-Йорка, Балтімора, Вашингтона, Мілуокі, Цинциннаті, Піттсбурга, Детройта та інших міст. Поліція розганяла мітингувальників. Вибух у Чикаго, 4 травня 1886 року / Фото: Вікіпедія 2−3 травня багатотисячні протести в Чикаго тривали, а 4 травня хтось із натовпу страйкарів кинув бомбу у правоохоронців. Семеро поліціянтів загинули. Проти демонстрантів застосували зброю, найактивніших заарештували. Пізніше чотирьох із них стратили. Але виникла традиція влаштовувати цього дня демонстрації, до організації яких бралися профспілки та анархістські гуртки. У 1888-му з'їзд Американської федерації праці у Сент-Луїсі оголосив 1 травня днем загальнонаціональної боротьби за права робітників. За рік, у 1889-му, ІІ Конгрес Інтернаціоналу постановив зробити цю дату днем солідарності трудящих усього світу. Утім, пальму першості, згідно з дослідами істориків, слід віддати австралійцям. Саме робітники цієї країни першими вийшли на масовий весняний протест з вимогою обмежити робочий час вісьмома годинами на добу. Сталося це 21 квітня 1856 року. Історія в одному фото. Першотравень зі свастикою — Берлін 1 травня 1933 року « Перша демонстрація сильно вплинула на пролетарські маси Австралії, пожвавила їх і привела до рішення проводити подібні святкування щороку. Справді, що може надати робітникам більше мужності та віри у свої сили, як не масовий робочий страйк, на який вони самі ж і зважилися? Що може надихнути вічних рабів фабрик і майстерень більше, ніж їхня здатність до самоорганізації? Відповідно, ідея пролетарського свята незабаром здобула широке визнання, і від Австралії вона почала поширюватися і на інші країни, доки остаточно не підкорила весь пролетарський світ», — писала наприкінці ХІХ століття публіцистка-революціонерка Роза Люксембург. Після більшовицького перевороту в Петрограді нова влада проголосила 1 травня офіційним святом і вихідним. З 1928 року вихідним днем стало і 2 травня. Свято називалося Днем Інтернаціоналу. У 1972-му провели « ребрендинг», перетворивши його на День міжнародної солідарності трудящих. Першотравень посідав одне з трьох перших місць у пропагандистському календарі, поряд із річницею жовтневого перевороту та Днем перемоги. Радянський плакат / Фото: архів Першотравневі демонстрації вже проводили не з метою боротьби за права робітників, бо вважалося, що ці права при « розвинутому соціалізмі» гарантовані. Пролетар відтак мав буцімто прагнути побудови нового суспільства, стаючи « ударником комуністичної праці» та водночас демонструючи солідарність із трудящими капіталістичних країн. Люди під червоними прапорами та з портретами комуністичних керівників цього дня ходили вулицями своїх населених пунктів. Не завжди охоче: начальство заманювало на демонстрації преміями або відгулами. Головна демонстрація відбувалася у Москві. Ватажки КПРС вітали колони з трибуни Мавзолею. Велася пряма телетрансляція, із включеннями з інших великих міст СРСР та столиць соціалістичних країн. Винятку не було зроблено навіть у 1986 році в Києві — на п’ятий день після Чорнобильської катастрофи. Востаннє в такому форматі радянські громадяни святкували Першотравень у 1990 році. Перша демонстрація робітників у Львові відбулася одночасно з рештою Європи — 1 травня 1890 року. « О десятій ранку близько двох тисяч українських, польських та єврейських робітників зібралися біля львівської Ратуші, — розповідала Історична правда . — Мітингарі вимагали скоротити робочий день до восьми годин, скасувати дитячу працю і нічні зміни для жінок. Того ж дня галицькі трударі виборювали право на таємне голосування з 21 року та безкоштовну шкільну освіту». У тій маївці брав участь класик української літератури Іван Франко. Ексцесів не сталося. Біля 12:30 демонстранти розійшлися святкувати по міських парках. Меморіальна табличка на львівській ратуші / Фото: Вікіпедія Українці Австро-Угорщини влаштовували першотравневі ходи до початку Першої світової. На українських землях Російської імперії першу маївку провели 1900 року — у Харкові. Українська Народна Республіка 1917 року проголосила День праці 1 травня неробочим днем. Та в часи панування комуністів цей день в українських містах і селах мало чим відрізнявся від того, як його проводили в інших республіках Союзу. Після проголошення незалежності 1−2 травня залишилися вихідними в Україні. Ідеологічного навантаження День солідарності трудящих, а з 2017 року — День праці, вже не мав, хіба що комуністи і соціалісти проводили свої ритуальні мітинги. Утім, і на карнавали, які в цей день влаштовують жителі багатьох країн Західної Європи, святкування не було схожим. Традиційно довгі травневі вихідні були призначені для відпочинку на природі ( передвоєнні прогнози президента Володимира Зеленського походять звідти) та висадження городини. Окрім перейменування свята, в 2017 році Верховна Рада скасувала і вихідний 2 травня. Причому вже тоді лунали голоси і щодо можливого прощання з неробочим днем 1 травня. Противники вказували, що весняний День праці відзначають у 143 країнах світу, а у 83 він є національним святом. У 2020 році у зв’язку з пандемією коронавірусу шашлики на природі опинилися під забороною: українці мусили залишатися вдома. Після вторгнення Росії у 2022 році всі святкові та неробочі дні в Україні були скасовані на період дії воєнного стану . У 2026 році п’ятниця, 1 травня, також є робочим днем. 13 лютого 2023-го група нардепів ( позафракційна Оксана Савчук; представники Голосу Наталія Піпа, Соломія Бобровська, Ярослав Юрчишин, від Слуги народу — Ростислав Тістик та Ігор Гузь від депутатської групи За майбутнє) зареєструвала законопроєкт про внесення змін до Кодексу законів про працю щодо встановлення українських свят. Пропонувалося прибрати з переліку святкових днів 1 травня, а заразом — 8 березня та 9 травня. Необхідно « усунути спадщину колоніального минулого в культурному житті та побуті» та «покінчити з нав’язаними традиціями минулої спадщини», йшлося в пояснювальній записці. 1 травня законодавці пропонують працювати « для уникнення економічних втрат через ще один вихідний». А замість Дня праці відзначати День матері, який припадає на другу неділю травня. Комітет парламенту з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів 17 травня 2023 року рекомендував включити законопроєкт до порядку денного сесії Верховної Ради, що вчергове сталося в лютому 2026 року. На цьому в його просуванні було взято паузу. Теги:   1 травня Святкування Вихідні Травневі свята Верховна Рада Історія України Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter