Готується ґрунт для одностороннього виходу з конфлікту

Директор Центру близькосхідних досліджень І зараз цей стан тисне на всіх Після рішення Трампа продовжити перемир’я виникла стратегічна пауза, яка характеризується двома головними опціями: Іран не сяде за стіл переговорів, поки морська блокада залишається в силі, а США не готові повертатися до активної військової ескалації. Цей стан, і в першу чергу блокада, тисне на всіх — включно із союзниками у Перській затоці, — але не створює умов ані для іранської капітуляції, ані для дипломатичного прориву. З огляду на всі сигнали з Вашингтона, видається правдоподібною підготовка Трампом ґрунту для одностороннього виходу з конфлікту — без визнання поразки. Вибір між ескалацією без чіткого результату та компромісом із втратою обличчя він поки що замінює затримкою. Парадокс у тому, що час може працювати проти обох сторін одночасно: Іран дедалі більше переконаний, що може перетерпіти тиск, але всередині країни — 99% інфляція на продукти та мільйони голодуючих. Нове керівництво КВІР, виковане в умовах кризи, потребує не лише стратегічної стійкості, а й легітимності всередині системи. Капітуляція під тиском знищить їх швидше, ніж продовження конфлікту, але і нескінченна війна без перемоги — теж. Медіатори виграли час. Але без більшої гнучкості з боку Вашингтона та архітектури угоди, яку обидві сторони зможуть подати своїй аудиторії як перемогу, дипломатія не зрушить із місця. Поки що затримка краща, ніж ескалація без стратегії. Але « краще за найгірше» — це не стратегія. Це управління наслідками прорахунку. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   війна США в Ірані КВІР Ігор Семиволос Іран Дональд Трамп Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter