Боротьба з корупцією чи перформанс? Чому лідери думок дискутують про Міндічгейт-2 і як бачать долю Fire Point

29 квітня Українська правда оприлюднила частину розшифровок аудіофайлів, які видання назвало «плівками Міндіча» . Міндічгейт-2, як вже називають цю порцію викриттів у соцмережах, спричинив масштабний резонанс в Україні. УП не публікувала оригінальні аудіозаписи: журналіст видання Михайло Ткач лише начитав розшифровки деяких розмов, які, за даними видання, були зроблені під час таємного прослуховування детективами НАБУ та САП квартири Тимура Міндіча, співвласника Студії Квартал 95. Редакція анонсувала подальші порції «плівок» та стверджує, що отримала розшифровки від неназваних джерел у політичних колах. Народний депутат Ярослав Железняк у розмові з NV припустив, що джерелом « зливу» може бути сторона захисту самого Міндіча. NV вже публікував деякі цитати з розшифровок цих розмов, начебто записаних влітку 2025 року. В озвучених Ткачем матеріалах особа, яку журналісти УП називають Міндічем, розмовляє із можливо ще одним співвласником Студії Квартал 95 Сергієм Шефіром, колишнім першим помічником Володимира Зеленського та його багаторічним партнером. Також на розшифровках присутня людина, яку УП ототожнює із Рустемом Умєровим, на той час — міністром оборони, а нині секретарем Радбезу. Серед іншого на записах, як припустила УП, йдеться про кооператив Династія — чотири маєтки в Козині під Києвом, побудовані під час повномасштабного вторгнення, зведенням яких міг займатись, зокрема, тоді ще віцепрем'єр Олексій Чернишов. Доля цього чиновника турбує «Міндіча», адже, за оцінками УП, будинки нібито можуть належати самому Міндічу, ексголові ОП Андрію Єрмаку, Чернишову та самому Володимиру Зеленському: на розшифровках окрім будинку « Міндіча» згадується котедж « Андрія», місце « між тобою ( „Міндічем“) і Вовой», і прізвище « Чернишов». Зараз всі маєтки арештовані судом. Також « Міндіч» та «Шефір» на розшифровках УП обговорюють, де взяти легальну заставу для Чернишова — 120 млн. грн. Зрештою, ці гроші внесли частинами в різні дні. Ще один цикл розмов — між «Міндічем» та «Рустемом Умєровим» — присвячений діяльності збройової компанії Fire Point і, ймовірно, її моделям далекобійного озброєння FP-1, FP-5 та FP-7. На записах « Міндіч» зокрема скаржився « Умєрову», що Fire Point недофінансовують. Водночас у інтерв'ю УП Міндіч раніше заявляів, що «меня в Fire Point нету». Оскільки оприлюднені Українською правдою розшифровки не є верифікованими, а джерело їхнього походження невідоме, серед українських лідерів думок розгорнулася дискусія щодо того, чи справді подібні викриття допомагають антикорупційній боротьбі в Україні, чи медіа у випадку подібних « зливів» стають лише каналом для маніпуляцій і грають роль « публічного театру». NV зібрав деякі з думок у цій дискусії. Політолог Володимир Фесенко назвав резонанс довкола публікації УП новим сезоном « інформаційно-політичного шоу Міндічгейт-2». « Чому кажу про „ шоу“, а не про антикорупційне розслідування, тому що поки це суто інформаційно-політична, а не юридична історія. Джерело інформації - роздруківки ( навіть не самі плівки), та ще і з „певних політичних кіл“. Виглядає все дуже правдоподібно. Але є питання: чому це не офіційна інформація НАБУ, а явний „ злив“?» — поставив питання Фесенко. Він припустив, що саме факт « зливу» можуть використати для того, щоб спростовувати або не визнавати інформацію з цих роздруківок та представити її як сумнівну. «Тому потрібна якась офіційна оцінка цієї ситуації з боку НАБУ і САП. Інакше знов виникне ситуація: великий інформаційно-політичний резонанс, багато галасу, але якщо знов не буде підозр, і якихось юридичних результатів, то все буде сприйматись як „пшик“, „договорняк“ або схожим негативним чином, і буде лише підривати довіру і до антикорупційних розслідувань, і до самих антикорупційних органів», — застеріг політолог. Володимир Фесенко також оцінив політичні наслідки нових викриттів, зазначивши, що вони ставлять під удар людей з найближчого оточення Володимира Зеленського — Сергія Шефіра і Рустема Умєрова. Крім того, на думку Фесенка, суттєво зростають репутаційні ризики і для самого Зеленського. « І це не лише рейтингові втрати, які можуть бути і не такими великими ( в листопаді минулого року ці втрати були на рівні 10% по рейтингу довіри, зараз можуть бути меншими, тому що не буде ефекту новизни). Віддані прихильники Зеленського сприймуть звинувачення проти нього як підступи політичних ворогів президента. Ті, хто довіряє президенту лише частково, будуть ставитись до нього більш прискіпливо і більш критично, але будуть чекати і більш вагомих доказів. Проте Міндічгейт все ближче до Зеленського, а є ще і справа Чернишова», — нагадав політолог. За його словами, «якщо всі „заначки“ антикорупційних розслідувань вибухнуть напередодні президентських виборів, то це може зруйнувати будь які шанси Володимира Зеленського на другу президентську каденцію». Водночас на найближчу перспективу Фесенко бачить найбільші ризики для Рустема Умєрова. «Вже лунають вимоги про його відставку з посаду секретаря РНБО. Але Умеров дуже важливий для президента Зеленського в контактах з Туреччиною і країнами Близького Сходу. І здати його — значить визнати його провину, хай навіть і опосередковано, і це також буде сприйматись як слабкість президента. Тому саме подальша доля Умєрова буде певним індикатором подальшого розвитку цієї історії», — підкреслив політолог. Він резюмував, що наразі ситуація впирається в традиційне питання: «Все обмежиться медійним галасом, чи будуть підозри, звинувачення та інші конкретні юридичні дії?» Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, також акцентував увагу на проблемі медійного галасу на тлі неверифікованих діалогів. Семиволос бачить в інформаційному шумі довкола Міндічгейту-2 кілька проблем, через які під значною загрозою опиняються державні інституції. Першою з таких проблем він назвав « принципову різницю між боротьбою з корупцією і боротьбою з корупціонерами». «У першому випадку це системна робота: процедури, прозорість, інституції. У другому — це полювання на персоналії, яке дає медійний ефект, але не змінює систему». Семиволос нагадав, що Дар’я Каленюк з Центру протидії корупції ще восени 2023 року публічно називала Умєрова людиною з «цілісним стратегічним баченням» і «менеджером з практичним досвідом». «Минуло кілька місяців — і те саме міністерство стало „ міністерством саботажу“. Можливо, Умєров справді розчарував. Але тоді питання не до нього — питання до стандарту, за яким ЦПК спочатку підтримує призначення, а потім вимагає відставки. Якщо стандарт верифікації не діяв при підтримці - чому він має діяти при звинуваченні?» — поставив питання Семиволос. «Неверифіковані діалоги, публічний розголос, миттєвий суспільний вирок — це не боротьба з корупцією, це перформанс», — вважає фахівець. В поточоному резонансі він бачить « класичну історію «Тримай крадія!», яка є вигідною « для певних гравців». «Вона дає видимість боротьби без реальних інституційних змін, які б загрожували тим, хто фінансує або замовляє такі розслідування», — додав Семиволос. Другою проблемою він назвав руйнування довіри до інституції загалом. «А в умовах війни це особливо небезпечно. Є добре відомий механізм: коли люди перестають довіряти державним інституціям, вони не переходять до „кращих інституцій“ — вони переходять в нікуди. Це породжує апатію, цинізм і відмову від участі в суспільних процесах. Саме це є найбільшою корупційною загрозою — не конкретний чиновник, а розпад соціального контракту», — наголосив директор Центру близькосхідних досліджень,. Третя проблема, за його словами — це неверифіковані матеріали як зброя. «Тут треба чітко усвідомлювати, коли журналіст публічно озвучує неверифіковані діалоги — це не журналістика в класичному розумінні. Це або некомпетентність, або інструментальне використання медіа в чиїхось інтересах», — висловив Ігор Семиволос власну думку. Він додав, що «скандал, що з’явився в конкретний момент із конкретними персоналіями, завжди має контекст за межами самого змісту». Тож, як вважає Семиволос, «антикорупційна» активність в Україні «продовжує підмінювати системну роботу публічним театром». «Це не означає, що корупції немає, але означає, що спосіб боротьби з корупцією може бути настільки ж деструктивним, як і вона сама», — резюмував фахівець. Він підсумував свій пост кількома висновками: « Мінімум, якого варто вимагати від будь-кого, хто бореться з корупцією — той самий стандарт доказовості, якого вони вимагають від інших», — додав Семиволос. Журналіст Андрій Яніцький, колишній очільник Центру журналістики Київської школи економіки, відзначив « раціональне зерно» у позиції Андрія Семиволоса, але частково опонував йому. « Попри раціональне зерно у його словах сама претнзія дивна. Бо це як нарікати, що дощ мокрий, сонце світить, а змії бувають отруйні. Є природа речей. Сама ідея існування УП полягає у тому, що це медіа має контролювати владу та швидко реагувати на будь-які зловживання, робити їх публічними. Усі роки УП була вотчдогом. Вони викривали Кучму, викривали Ющенка, викривали Януковича, викривали Порошенка… І ось тепер викривають Зеленського. Це просто так працює», — зауважив Яніцький. У відповідь на це Семиволос у коментарях зауважив, що УП дійсно « має право і обов’язок публікувати». «Але „публікувати“ і „публікувати неверифіковане“ трохи різні речі, погодьтеся. Перше — природа вотчдогу. Друге — вразливість, яку можна і треба критикувати. Щодо загального підходу у діяльності „антикорупційних“ організацій і їх участі у політичній боротьбі - це тема окремої дискусії», — зауважив він. Андрія Яніцький, своєю чергою, додав: «Я теж, звісно, не хочу сказати, що критики не має бути. Дискусія — це чудово. І, повторюся, я цілком погоджуюся, що матеріали не ідеальні. Просто в моїй картині світу не було жодного шансу, щоб ці матеріали не виплили. Не на УП, так в Бігусів, або на Слідстві… тому що наш демократичний медіасвіт просто так влаштований». У коментарях під постом Андрія Яніцького, свою думку висловила і Ольга Руденко, головна редакторка Kyiv Independent. « Існує така спеціальна етика — чи то лицемірна, чи то суїцидальна — яка часто проступає в реакції на журналістські розслідування або дії антикорупціонерів: за цією етикою, боротися з явищем, яке знищує нашу країну, потрібно виключно гарно, вишукано, і за якимись ідеальними правилами, які інколи вигадуються коментаторами буквально на ходу. Ця спеціальна етика-за-викликом дуже гнучка, бо вона не діє постійно: її дістають і прикладають вибірково, інколи залежно від ставлення до фігурантів і до авторів. Це як підходити до хірургів, які нашвидкоруч зашивають рани, щоб зупинити летальну кровотечу, кривитись і казати: «Але ж шовчики нерівні», — написала Руденко. Заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони, журналістка Тетяна Ніколаєнко вважає оприлюднені Михайлом Ткачем діалоги, які за твердженням УП відображають розмови Міндіча та Умєрова, «заявкою на 100% підозру секретарю РНБО». Найбільше занепокоєння з оприлюднених матеріалів, як випливає з поста Ніколаєнко, в неї викликає ймовірність того, «що Міндіч повʼязаний з FirePoint, що він менеджерить сам процес виробництва і залучення інвестиційних коштів», а також потреба Міндіча в Умєрові, «щоб вирішувати свої питання». Водночас вона висловила надію, що НАБУ підтвердить та оприлюднить оригінали аудіозаписів. « Сподіваюсь, що після озвученого Михайлом, звук викладе і НАБУ. Разом з підозрою [Умєрову]», — написала Ніколаєнко. Водночас Андрій Коболєв, колишній голова правління НАК Нафтогаз України розкритикував ідею Громадської антикорупційної ради при Міноборони частково націоналізувати Fire Point на тлі нового спалаху Міндічгейту. На його думку, успіх Fire Point, як і інших виробників дронів, обумовлений зокрема й тим, що це приватні компанії. «Бо все нове, що пробують виробляти державні структури, це… погано. Мʼяко кажучи. Тому націоналізація цю компанію просто вбʼє», — вважає Коболєв. За його словами, «як тільки менеджмент цієї компанії відчує на собі всю глибинну мудрість та справедливість державного корпоративного управління, він того ж дня збере речі і звільниться». «Або через тиждень-місяць поїде в СІЗО через здійснення витрат без узгодження фінансового плану з якимось пи**юком з Міністерства фінансів України, який буде кричати на нього „А я вот не розумію! Ти мені спочатку поясни, навіщо вам ще один станок, коли ви ще перший не зламали, а потім я може й підпишу“», — саркастично додав Коболєв. Він нагадав, що нині Fire Point виробляє чимало ефективних засобів ураження ворожих обʼєктів в глибині території РФ. «Деякі знайомі мені практики навіть говорять, що [ці засоби] - найефективніші та дуже безпечні для пускових екіпажів», — зазначив Андрій Коболєв. Тому він запропонував шлях продажу іншому приватному власнику як один із можливих варіантів дій на тлі резонансу, в центрі якого Fire Point опинилася через її згадки на ймовірних « плівках Міндіча». « Сподіваюсь, нам стане мудрості не знищити чергове власне досягнення на радість ворогу та шариковим», — резюмував Коболєв, оприлюднивши зображення княгині Ольги, яка спалює Іскоростень — «першої королеви діпстрайку на наших теренах». Журналістка Ольга Мусафірова теж звернула увагу на те, що надалі чекатиме компанію Fire Point після викриттів, оприлюднених УП. Вона констатувала, що репутація колишнього міністра оборони України, а нині секретаря РНБО Рустема Умєрова « палає» паралельно з тим, як українські дрони «влучно бʼють по території РФ на 1500 км і більше». « Нафта і паніка заливають Туапсе, палають нафтові резервуари в Пермі та Орську, горить інфраструктура магістральних нафтопроводів у Татарстані, в Краснодарському краї, в Нижнегородській області. Це не фейки, а пекуча реальність. Вона вже дана Кремлю у відчуттях», — нагадала Мусафірова. Водночас, як додала журналістка, «українське суспільство отримало, за висловом Громадськоі антикорупційноі ради при Міноборони, „неверифіковані, але вагомі“ свідчення його [Умєрова] звʼязків з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндичем та компанією Fire Point». « Міндіч, з великою долею вірогідності, є одним з бенефіціарів компанії або єдиним її бенефіціаром. Якщо ( коли) даний факт підтвердить суд, Fire Point повністю втратить можливість постачати свою продукцію в Сили оборони, — припустила Мусафірова. — Що може означати « мінус Fire Point для нашої країни? На Росіі так само продовжить палати? Кількість далекобійних ударів зменшиться? Чи взагалі вони припиняться?», — озвучила журналістка низку запитань. Колишній голова правління Укренерго Володимир Кудрицький аналогічно констатував, що після нового епізоду Міндічгейту основне питання — «що робити з Fire Point». « З одного боку, в них влили сотні мільярдів гривень, вони вже виробляють багато продукції для фронту, і навряд чи можна моментально їх замінити. З іншого боку, із записів очевидно, що їх фактичним бенефіціаром є друг президента, який ставить задачі міністру оборони щодо контрактування власної продукції - очевидні корупційні ризики», — узагальнив ситуацію Кудрицький. Він важає оптимальним виходом зміну основного бенефіціара, але « не номінального, а реального». «І таким новим бенефіціаром може бути тільки держава. Тим більше, що Міндіч під санкціями», — вважає Кудрицький. Теги:   Міндічгейт Тимур Міндіч Fire Point Українська правда Реакція соцмереж Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter