Без неможливого. В яку епоху ми входимо

Минуле перестає бути твердим, і біографія більше не вирок Знаєте ті групи, де люди просять щось змінити на їхніх дитячих фото? Одне прохання мене дуже вразило і зворушило водночас. Доросла користувачка просила змінити фото так, щоб мати на фото обіймала доньку. На фото жінка із суровим поглядом дивилася в об'єктив, а поряд сиділа маленька копія користувачки, скоріш за все, це і була вона в дитинстві. Я подумала про те, що всі ми народжуємося в материнському погляді, який зрештою окреслює нашу суб'єктність та особистість, те, що ми бажані та варті любові. І якщо цього погляду бракувало, ніяка доросла любов його не замінить. Разом із тим, сучасні технології — це миттєве виконання бажання, можливість « підмінити» спогад, зробивши фото, де тебе обіймають. І це, мабуть, прекрасний бунт проти власної біографії, хоча б тому, що в певний момент людина усвідомлює, що її не обіймали, і визнає це. Але водночас так виглядає і пастка. Я подумала, що ми входимо в епоху, де минуле перестає бути твердим, його можна переписати в спогадах. І здається, що біографія більше не вирок. Психіка дорослішає через визнання неможливого, того, що не перепишеш, чого не можна оминути, усвідомлення умов закинутості в буття. А тепер неможливе можна переписати, створюючи симптом того, чого ніколи не було. А значить, можна не дорослішати і бути частиною власного сновидіння, що виконує бажання. Ми живемо в епоху, в якій можна не дорослішати, не переживати неможливе. Ролан Барт казав, що кожне фото — це мікросмерть, бо фіксує момент назавжди, але цифрова епоха цю смерть дивним чином скасовує. А щодо самого цього прохання — воно мені здалося таким зворушливим, бо в ньому є ще надія людини, що десь у світі існує той самий Інший, який може змінити її життя, навіть якщо цей Інший — алгоритм. Текст опубліковано з дозволу авторки Теги:   Психологія Суспільство Технології Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter