Ми будуємо системи, які не мають права зупинятися — директор ДП "ІНФОТЕХ"

Ексклюзивне інтерв'ю директора ДП "ІНФОТЕХ" Максима Хімченка інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна" Реєстри зброї, транспорту, зниклих безвісти, електронні сервіси для водіїв — сьогодні це вже не просто цифрові продукти. Це частина інфраструктури держави. За ці рішення відповідає команда ДП "ІНФОТЕХ" — оператор і розробник цифрових систем МВС, який забезпечує їх створення, роботу і підтримку 24/7. Про те, як працює ця система під час війни і що стоїть за “цифрою” для мільйонів громадян, розповів директор підприємства Максим Хімченко. Поясніть, будь ласка, хто та яким чином визначає, які саме IT -новації потрібні українцям під час війни? Зараз поняття "IT-інновації" змістило фокус із "зручності" на "життєву необхідність". Раніше цифровізація була про комфорт, а сьогодні — це про швидкість порятунку, прозорість обліку та безпеку даних. Міністерство внутрішніх справ координує всі процеси та ставить нам чіткі стратегічні завдання. Наша роль як державного підприємства — дати надійне технологічне рішення, яке перетворює державну політику на працюючий цифровий алгоритм. Визначення того, що саме потрібно впроваджувати, відбувається на перетині чотирьох ключових векторів. Перший   — завдання від Міністерства та потреби фронту. Війна диктує жорсткі пріоритети. Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин або Єдиний реєстр зброї — це відповідь на критичні потреби держави, визначені керівництвом МВС. Другий — трансформація процесів. Ми постійно працюємо над тим, щоб шлях громадянина до державної послуги був максимально коротким. Третій — практичний досвід використання сервісів і зворотний зв’язок. Ми дивимось на те, як люди користуються сервісами, де виникають складнощі і що можна спростити. Саме це дозволяє не просто запускати рішення, а робити їх зрозумілими і зручними в щоденному використанні. Я хочу наголосити: кожна інтеграція з реєстрами чи банками відбувається виключно за чіткими технічними регламентами. Для нас це не формальність, а фундамент безпеки — правила, які визначають, хто і на яких підставах має доступ до даних. Саме завдяки цьому складні процеси перетворюються на кілька кліків у смартфоні. Четвертий — стійкість держави та відмова від ворожого софту. В умовах війни це вже не питання вибору, а питання безпеки. Ми послідовно рухаємося до того, щоб державні системи працювали на власних або перевірених рішеннях, які відповідають вимогам захисту інформації. Використання ворожого або неперевіреного софту створює прямі ризики — як для даних, так і для стабільності роботи систем. Тому наше завдання — не просто замістити такі рішення, а побудувати альтернативу, яка буде надійною, масштабованою і зрозумілою для користувачів. Це довший і складніший шлях, ніж просто “взяти готове”, але саме він формує цифрову стійкість держави. Які сервіси, на Ваш погляд, були складними або проблемними для втілення, які стали найбільш затребуваними та успішними у практичному застосуванні? Чим пишаєтеся? На превелике щастя, я пишаюся всім, що ми зробили. Є виклик, потреба, вектор — рухаємося і досягаємо мети. Окремо варто згадати впровадження систем електронного документообігу в таких великих структурах, як Національна гвардія України та Національна поліція України. Це був серйозний виклик: масштаб організацій, тисячі користувачів, різні рівні доступів і процеси, які роками існували в паперовій логіці. По суті, ми не просто впроваджували ІТ-рішення — ми допомагали великим державним системам перейти на іншу модель роботи. І те, що ці рішення сьогодні працюють у силових структурах, — це показник того, що навіть в умовах повномасштабної війни держава здатна впроваджувати складні цифрові трансформації і робити їх масштабно. Одним із найбільш складних і водночас відповідальних напрямів для нас стало повноцінне входження в роль адміністратора Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Нормативно ДП "Інфотех" було визначено адміністратором реєстру ще наприкінці 2024 року. Втім, фактично виконувати ці функції ми почали лише з червня 2025 року. Такий тривалий перехідний період був обумовлений не затягуванням процесу, а навпаки необхідністю забезпечити максимально якісну, безпечну і контрольовану передачу реєстру. Ми свідомо обрали підхід, за якого ключовим етапом став комплексний аудит отриманої системи. Йдеться не лише про формальну передачу, а про глибоке занурення в усі аспекти функціонування реєстру: аналіз технічної та проєктної документації, оцінку існуючого програмного забезпечення, перевірку механізмів захисту інформації, а також детальне вивчення всіх чинних договорів, пов’язаних із програмно-апаратним комплексом. Проте найбільш складним і водночас критично важливим викликом, який стояв перед нами - і був чітко визначений як пріоритет Міністерство внутрішніх справ України - став аудит користувачів ЄДРТЗ. Мова йде про повну інвентаризацію та перевірку всіх суб’єктів доступу до реєстру. Це як внутрішні користувачі — працівники ГСЦ, РСЦ та ТСЦ, - так і зовнішні організації та сервіси, які мають відповідні права доступу. Нам було важливо не просто зафіксувати наявні доступи, а зрозуміти їхню актуальність, обґрунтованість і відповідність сучасним вимогам кібербезпеки. Саме цей процес вимагав найбільше часу, ресурсів і координації, але водночас заклав основу для подальшого стабільного, прозорого та безпечного функціонування реєстру. Реєстр зброї достатньо довго запускався в законодавчому та технічнологічному плані. Як він працює зараз та яким є фідбек на його роботу? Реєстр зброї — це одна із систем, яка постійно вдосконалюється. Коли у 2023 році ми запускали Єдиний реєстр зброї (ЄРЗ), ми заклали в нього принципово інший фундамент. Нам довелося зіткнутися з колосальним обсягом розрізнених даних, які накопичувалися десятиліттями у різних форматах. Ми провели титанічну роботу: уніфікували ці дані та створили електронний класифікатор зброї боєприпасів та вибухових речовин (ЗБВР). Тепер кожна одиниця має чіткий цифровий профіль, що унеможливлює маніпуляції, характерні для старого "ручного" керування. Але головне — ми змінили саму філософію взаємодії, створивши розгалужену систему кабінетів. Сьогодні ЄРЗ — це єдина екосистема, де у кожного учасника свій захищений робочий простір — архітектура від самого початку виключає можливість будь-яких "сірих зон" чи несертифікованих підключень стороннього софту. Це наш власний продукт, де шлях зброї від магазину до власника є повністю прозорим. Наша мета — дати громадянам сучасний сервіс, а державі — залізобетонний контроль. Результати аудиту 2025 року лише підтвердили: шлях на посилення регламентів та створення власної закритої екосистеми був єдино правильним для національної безпеки. Щодо фідбеку. МВС веде відкритий діалог із суб’єктами ринку — вони озвучують свої потреби та зауваження, після чого ми спільно їх опрацьовуємо, формуємо вимоги, готуємо функціональну специфікацію і переходимо до технічної реалізації та впровадження. Наскільки ефективною є цифрова допомога військовим та  ветеранам у супроводі їхніх потреб?  Тут питання не в “цифровій допомозі” як терміні. Питання в тому, чи може людина швидко отримати підтримку без черг і складних процедур. На виконання завдання Міністерства ми розбудовуємо цілу екосистему підтримки. Її основою є Електронний кабінет постраждалого (на базі нашого "Єдиного вікна") та система "МІА: Соціальний захист". Ефективність цього рішення вже підтверджена цифрами: з моменту запуску в травні 2024 року кабінет відвідали понад 17 тисяч осіб, а майже 4 тисячі ветеранів вже успішно вирішили свої потреби через пряму взаємодію з соціальними працівниками. Головна інновація тут — перехід від безособової бюрократії до прямого зв’язку. Ветерану не потрібно щоразу пояснювати свою історію — система інтегрована з державними базами даних. У кабінеті відображаються контакти конкретного соціального працівника, який супроводжує людину. Це і є та сама людиноцентричність, про яку ми говоримо. Ми бачимо, що мобільність — це ключ до доступності. Тому наприкінці 2025 року ДП "ІНФОТЕХ" розробив спеціальний мобільний застосунок, який вже завантажили понад 42 тисячі користувачів. Він дозволяє бійцям авторизуватися за секунди, бачити заходи для спільноти та оперативно отримувати інформацію від психологів чи сервісних центрів. Окремим важливим напрямком нашої роботи стала співпраця з Міністерством оборони України. Ми розробили спеціалізоване програмне забезпечення для обліку та контролю за виплатою одноразової грошової допомоги. Це надчутлива сфера, де кожна цифра має бути вивіреною, а процес виплати — прозорим та захищеним від помилок. Наше технологічне рішення дозволяє автоматизувати цей процес, гарантуючи, що кожна родина захисника отримає належну підтримку вчасно. Для нас це проєкт, який постійно розвивається. У планах МВС — розширення послуг до онлайн-запису в медичні центри та допомоги у працевлаштуванні. Ми не просто збираємо заявки, ми даємо Міністерству інструменти аналізу, щоб допомога була точною та вчасною. Це наш внесок у формування гідного захисту для тих, хто захищає нас. Ще більш чутливим в плані інформації, яка в ньому міститься, є реєстр зниклих безвісти. Нещодавно з'явилася опція ідентифікації репатрійованих за татуюванням… Розкажіть про роботу з цими даними Дійсно, питання ідентифікації загиблих – це не тільки про те, що ми  повинні зробити інструмент зручним, а ще й про надчутливі дані. І загалом про можливість отримання такої інформації, доступ до неї. Кропітка робота слідчих для потрапляння такої інформації в базу, накопичення і обробки потребує автоматизації.  Ми в цілому автоматизуємо роботу цілих департаментів та управлінь в частині впізнання. І надаємо можливість родичам загиблих отримати інструментарій для роботи з рештками, щоб могли впізнати свою близьку людину. Це теж сервіс, і його треба було зробити зручним, щоб люди могли швидко з ним працювати, адже це дані з обмеженим, в тому числі по часу, доступом. Крім того, важливо уникнути повторної травматизації родичів, тому максимально автоматизуємо такі складні чутливі процеси. Чи долучені в цифровому контексті спеціалісти ДП "ІНФОТЕХ" до розслідування воєнних злочинів рф, ідентифікації окупантів? ДП "ІНФОТЕХ" не бере безпосередньої участі у слідчих діях чи ідентифікації воєнних злочинців — це виключна компетенція правоохоронних органів. Наша роль — технологічна. Ми розробляємо та забезпечуємо функціонування цифрових інструментів, які допомагають слідчим ефективно працювати з великими масивами даних, фіксувати події та формувати доказову базу. Зокрема, за запитом Головного слідчого управління Національної поліції України нами розроблено мобільний застосунок "Слідчі протоколи", який автоматизує процес документування воєнних злочинів. Такі рішення дозволяють уніфікувати фіксацію інформації, зменшити вплив людського фактору та забезпечити належну якість даних. У масштабі країни мова йде про обробку значних обсягів інформації — вже накопичено десятки терабайтів доказових матеріалів, які потребують системного збереження та аналізу. Тому наш внесок — це створення надійної цифрової інфраструктури, яка дозволяє правоохоронним органам більш ефективно документувати злочини та, відповідно, сприяти притягненню винних до відповідальності. Що можна сказати про стійкість цифрової інфраструктури МВС до кібератак в умовах війни? На чому базується захист? Говорити про кібербезпеку в умовах війни потрібно дуже виважено. Будь-яка надмірна деталізація — це підказка для ворога. Тому я буду лаконічним: цифрова інфраструктура МВС сьогодні працює в режимі постійної готовності до відбиття атак. Стійкість наших систем базується не на якомусь одному "суперрішенні", а на комплексному підході. Ми використовуємо всі стандартні світові практики: це і багаторівневе резервування даних, і розподілена інфраструктура, і постійний моніторинг аномалій. Але головне — це динамічність. Ми не просто побудували захист і "заспокоїлися" — ми щодня адаптуємо наші протоколи під нові типи загроз. Наша безпека — це не стан, це безперервний процес оновлення та перевірки. Щодо взаємодії з іншими державними органами: ДП "ІНФОТЕХ" не працює в ізоляції. Ми постійно обмінюємося досвідом та інформацією про загрози з кіберпідрозділами Нацполіції, Держспецзв’язку та іншими профільними структурами. Кіберпростір під час війни — це спільний фронт. Чи доцільний перехід до єдиної цифрової інфраструктури держави? Це дискусійне питання, яке має дві сторони. З одного боку, уніфікація стандартів та централізація ресурсів дає величезну економію та швидкість розвитку. З іншого — в умовах війни децентралізація критичних вузлів є запорукою загальної стійкості системи. На мою думку, оптимальний шлях — це не "одна велика база даних", а єдина екосистема взаємодії. Держава має рухатися до спільних стандартів безпеки та протоколів обміну даними, де кожне відомство відповідає за свій сегмент, але всі вони розмовляють "однією цифровою мовою". Саме таку архітектуру ми втілюємо в рішеннях для МВС: ми будуємо автономні, захищені модулі, які за потреби можуть ефективно та безпечно взаємодіяти з усією державною машиною. Права людини та міжнародний досвід Де проходить межа між ефективною обробкою великих масивів чутливих даних та захистом прав людини, приватності та безпеки інформації? Якщо говорити просто, для нас тут немає дилеми — ефективна робота з даними неможлива без дотримання прав людини і приватності. Будь-яке рішення, яке ми розробляємо, одразу проєктується з урахуванням принципів безпеки, розмежування доступів, логування і контролю за використанням даних. Це не додатковий шар — це базова логіка побудови систем. Ми також розвиваємо власні інструменти та програмне забезпечення, що дозволяє стандартизувати підходи до роботи з даними і забезпечити єдині правила для всіх користувачів систем. Ми працюємо з чутливою інформацією, тому ключове — не просто її обробка, а контрольоване середовище, де кожна дія з даними є відслідковуваною і обґрунтованою. Це дозволяє забезпечити баланс між потребами слідства і дотриманням прав людини та приватності. Як наразі виглядає міжнародна співпраця: українські IT -компанії потребують допомоги іноземних спеціалістів або світ вже більше зацікавлений в наших розробках? Сьогодні міжнародна співпраця виглядає як двосторонній процес: ми переймаємо досвід і стандарти, але водночас бачимо зростаючий інтерес до українських рішень і практик. Щодо міжнародної складової — ми взаємодіємо з партнерами, зокрема DT4UA, Радою Європи, ОБСЄ, Консультативною місією Європейського Союзу (КМЕС) та іншими організаціями, у межах реалізації окремих проєктів. Це не про постійну залежність, а про партнерство там, де це підсилює результат: обмін практиками, узгодження підходів до кіберзахисту, управління даними та відповідність європейським стандартам. Водночас ситуація вже не виглядає як “ми наздоганяємо”. Україна, особливо в умовах війни, створює унікальні цифрові рішення, яких у багатьох країнах просто не існувало як потреби. І зараз ми бачимо зростаючий інтерес до нашого досвіду — саме як до практичного, а не теоретичного. Якщо говорити про аналоги, то в європейських країнах є окремі системи для роботи з даними правоохоронних органів, управління доказами або взаємодії між реєстрами. Але особливість українського підходу — це швидкість інтеграції, масштаб і здатність об’єднувати різні процеси в єдину цифрову екосистему, сучасні рішення. Тому сьогодні це вже двосторонній процес: ми переймаємо стандарти і водночас формуємо власний досвід, який стає цікавим для міжнародної спільноти. Підсумовуючи, які пріоритети визначає для вас МВС в умовах війни? Для міністерства в першу чергу важливі стабільність, стійкість і збереження даних. Другий пріоритет — доступність цих даних 24/7. Третє — швидкість запуску тих чи інших сервісів. Війна вимагає швидких рішень, вона диктує і більш жорсткі вимоги до архітектури систем. З’являються критичні сценарії роботи — наші системи мають бути готовими до великих навантажень. Як ви конкуруєте за кадри з приватним IT-ринком? Проєкти, які ви розробляєте і втілюєте в життя, вимагають високої кваліфікації та напевне значного навантаження. На що заманюєте найкращих у свою команду і як утримуєте? Якщо говорити відверто, ми не змагаємось із приватним ІТ-ринком на тих самих умовах — у нас інша логіка і інша цінність для фахівців. По-перше, це масштаб і значущість задач. Ми працюємо як державна ІТ-компанія, яка забезпечує критичну цифрову інфраструктуру, і це інший рівень відповідальності та впливу. По-друге, це складні інженерні виклики: високі навантаження, інтеграція великої кількості систем, робота з чутливими даними, вимоги до безпеки і відмовостійкості. Це ті задачі, які формують сильну експертизу. І третє — це команда. У нас сформувалося професійне середовище, в якому люди працюють із високим рівнем відповідальності і розумінням важливості задач. Ми не ідеалізуємо ситуацію — як і в будь-якій великій організації, у нас є зони для розвитку. При цьому базове, що тримає команду — це робоча культура і фокус на результат. Я б назвав це таким стійким робочим вайбом: без зайвого пафосу, але з розумінням, для чого ми це робимо.