«Мовчи і не підписуй». Інтерв'ю з ініціатором створення порадника для українців у Польщі про складні правові ситуації

У Польщі продовжують фіксувати злочини на ґрунті ненависті й випадки депортації іноземців. У 2025 році РП примусово депортувала понад 2100 іноземців, що вдвічі більше, ніж у 2024. З них половина — громадяни України. Навіть якщо ти законослухняний мігрант, випадки спілкування з польськими правоохоронцями можуть виникнути неочікувано. А отже, краще бути підготовленим заздалегідь, пише Наталыя Жуковська у своїй статті для міжнародного онлайн-журналу для жінок Sestry . NV публікує повний текст її інтерв'ю з Давідом Дехнертом, ініціатором створення порадника для українців у Польщі, який вчить, що робити у складних правових ситуаціях, у межах інформаційного партнерства. Знання закону — це практичний інструмент захисту, особливо в іншій країні. Для українців у Польщі це питання не лише комфорту, а й безпеки: від правильних дій у перші хвилини після інциденту часто залежить подальший розвиток подій. Щоб українці в Польщі краще розуміли свої права й обов’язки та знали, як діяти у складних ситуаціях, посольство України у Варшаві спільно з аплікантом адвокатури Давідом Дехнертом підготувало спеціальний інформаційний порадник. У ньому — практичні інструкції: від дій під час перевірки документів чи затримання до захисту прав дитини в школі. Знання своїх прав, обов’язків і алгоритмів дій у складних ситуаціях покликані дати українцям впевненість і чітке розуміння своїх можливостей у Польщі. — Як виникла ідея створити порадник для українців у Польщі? — Ідея виникла на основі реальних потреб, які з’явилися. Українці часто не знають, як правильно поводитися за певних обставин. Раніше я переглядав сайти посольства та консульств України, і там не було чітких алгоритмів дій — наприклад, у разі затримання. Існувала загальна інформація, що можна звернутися по допомогу, але не було простого, написаного « людською мовою» порадника. Поляки мають доступ до таких знань. Водночас немає документів, перекладених українською. Дивно очікувати, що українці читатимуть польські юридичні тексти. Хоча, перебуваючи в Польщі, потрібно дотримуватися місцевих законів, знати їх і розуміти. Саме тому ми створили цей порадник. — Які основні теми ви виділили? На які саме питання людина може отримати відповідь? — Першу частину порадника я намагався вибудувати максимально структуровано. Вона присвячена тому, як повідомляти про злочини. Тобто як діяти, якщо проти вас скоєно правопорушення — наприклад, якщо вас пограбували чи атакували. Адже дуже часто люди просто не знають, що робити: телефонувати в поліцію чи йти до відділку, до якого саме відділку звертатися, чи можуть їм відмовити в допомозі. Також пояснюється, як саме можна подати заяву — письмово чи усно, і як правильно викладати інформацію. У пораднику навіть зазначено, які польські слова варто використовувати у таких ситуаціях. Друга важлива тема — це злочини на ґрунті ненависті. До мене зверталося дійсно багато людей, які ставали жертвами таких випадків: побиття через національність, напади в транспорті чи в інших громадських місцях. Тому я також пояснив, що робити в таких ситуаціях, які права має постраждала особа і які обов’язки на неї покладає кримінальний процес. Важливо, що весь матеріал поданий простою, зрозумілою мовою, без складної юридичної термінології. Наступний розділ присвячений затриманню поліцією. У житті може трапитися ситуація, коли людину затримують — і це може бути як обґрунтовано, так і ні. У будь-якому випадку людина має свої права й обов’язки. Це важливо, бо часто буває, що затримують не лише нас, а й наших близьких — наприклад, у випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ненавмисно. У таких ситуаціях потрібно розуміти, куди звертатися, які у вас є права, які права має затримана особа, що можна вимагати. До мене часто телефонують розгублені люди, які не знають, що робити — і саме так, як я пояснюю своїм клієнтам, це викладено у пораднику. Ще один розділ — про дії у випадку затримання Прикордонною службою. Тут часто йдеться про депортацію. У пораднику я пояснюю, які права має іноземець у такій ситуації: що він може говорити, що підписувати, а що ні, чи має право на контакт з адвокатом, які існують процедури. Також йдеться про те, які механізми можна використати, щоб зупинити або відтермінувати депортацію — наприклад, щоб мати час зібрати необхідні докази. Йдеться, зокрема, про можливість подання на міжнародний захист або отримання толерованого перебування. У пораднику розглянуто різні варіанти дій, а також наведено зразки документів. Давід Дехнерт: «У випадку з Прикордонною службою бувають ситуації, коли люди фактично підписують відмову від права на оскарження» / Фото: slaski.strazgraniczna.pl Ще одна тема — агресія в школах, так званий булінг. До мене звертаються і з такими випадками, тому я вирішив включити це в порадник. Там пояснюється, як загалом влаштована система реагування в школі: кому повідомляти про такі випадки, яким є алгоритм дій, які права має постраждала особа, які існують наглядові та контрольні органи. У пораднику є зразки заяв, поради щодо формулювань — що можна вимагати, а що ні, на що варто звертати увагу. Порадник зосереджений переважно на питаннях кримінального права — саме цей сегмент ми детально розкрили. Водночас є плани розширити його також на інші галузі права. Зокрема, сімейного — написати про аліменти, опіку над дітьми, розлучення. Все це важливі теми для громадян України в Польщі — і водночас доволі складні, адже часто перетинаються дві правові системи — українська і польська. Наприклад, у питаннях опіки можуть застосовуватися різні матеріальні й процесуальні норми. Тому важливо створити такі матеріали, щоб людина могла отримати базову інформацію і не була змушена з кожним питанням одразу звертатися до адвоката й витрачати гроші. — Чому було важливо включити інструкції щодо взаємодії з поліцією та прикордонною службою? — Тому що найголовніше часто вирішується саме під час першого контакту, в перші хвилини й години. Людина може зізнатися в чомусь, чого не вчиняла, або підписати документ, якого не розуміє. У випадку з Прикордонною службою бувають ситуації, коли люди фактично підписують відмову від права на оскарження. Тобто по суті самі погоджуються на депортацію, і після цього вже майже нічого не можна зробити. У більшості випадків правоохоронці компетентні та добросовісні. Але трапляються й ситуації, коли можуть сказати: «Підпишіть зараз — і вас відпустять, все буде добре. Навіщо вам адвокат чи перекладач? Ми все напишемо, ви лише підпишете». І люди погоджуються, не розуміючи наслідків. А наслідки можуть бути аж до кримінальної відповідальності, депортації чи заборони в'їзду до Шенгенської зони. — Як правильно діяти у разі затримання поліцією або прикордонною службою? — Передусім — зберігати спокій. Очевидно, що поліція має право нас затримати, так само як і Прикордонна служба. Не можна чинити опір, застосовувати фізичну силу чи, боронь боже, ображати правоохоронців — це матиме додаткові юридичні наслідки, аж до висунення нових обвинувачень. Якщо вас затримала поліція, ви маєте право вимагати перекладача — особливо якщо недостатньо добре знаєте польську мову. Більшість людей не розуміє юридичної термінології, тому перекладач має бути обов’язково. Також ми маємо право вимагати адвоката. Якщо у вас є свій адвокат чи захисник, ви можете вимагати саме його. Добре знати номер телефону такого фахівця напам’ять, адже під час затримання доступ до телефону можуть обмежити. Важливо пам’ятати: ми не зобов’язані розблоковувати телефон чи надавати доступ до своїх пристроїв, а також не повинні надавати докази проти себе. Моя порада — не давати жодних пояснень і нічого не підписувати до моменту, поки не буде адвоката. Краще промовчати, ніж сказати щось зайве, що потім може нашкодити. — Які права має особа під час затримання? — Забезпечити присутність перекладача — обов’язок поліції чи Прикордонної служби, якщо ви говорите, що не розумієте польської мови. Це не відповідальність самої людини чи її адвоката — це обов’язок правоохоронців під час процесуальних дій. І крапка. Що стосується адвоката, ви теж завжди маєте право його вимагати. Але також важливо повідомляти про стан здоров’я. Наприклад, якщо людина лікується психіатрично, має депресію чи неврологічні захворювання — про це слід одразу сказати правоохоронцям. Коли йдеться про людину з такими особливостями, правоохоронні органи мають гарантувати їй додатковий захист до моменту, поки не стане зрозуміло, чи може вона самостійно брати участь у процесі. Загалом на кожному етапі провадження ми маємо право на свого адвоката. — Чи плануєте оновлювати порадник у разі змін у законодавстві? — Так, звичайно. Якщо будуть зміни — ми будемо оперативно оновлювати порадник. Хоча не очікую, що в кримінальному законодавстві відбудуться настільки радикальні зміни, які суттєво вплинуть на базові принципи. — Які права мають українські діти у польських школах? — Такі самі, як і польські діти. Вони навчаються на тих самих умовах. Передусім мають право на безпеку, освіту, повагу до гідності. Це базові речі, які випливають не лише з польського законодавства і Конституції, а й з міжнародних договорів. Наприклад, з Конвенції про права дитини, учасницею якої є Польща. Я не хотів би заходити надто далеко в поясненнях, щоб не виникло хибного враження, ніби хтось має більше прав. Іноді закон може передбачати додаткові гарантії для певних груп, наприклад людей з інвалідністю, але це робиться для вирівнювання можливостей, а не для надання « більших» прав. Тож загалом — права ті самі. — Яким чином можна захистити дитину від дискримінації або булінгу у школі? — Відповідальним за безпеку дітей у школі є директор. Якщо трапляється випадок булінгу або знущань над дитиною, незалежно від причин, насамперед слід повідомити класного керівника або директора, щоб вони вжили відповідних заходів і з’ясували ситуацію. Раджу завжди робити такі звернення письмово — у формі листа, електронного повідомлення або через шкільну платформу ( наприклад, Librus), щоб можна було документально підтвердити факт звернення. Якщо директор не справляється із ситуацією, наступними контролюючими органами є куратор освіти або відповідна ґміна ( муніципалітет), яка здійснює нагляд за школою. Ми можемо подати скаргу туди. Важливо пам’ятати, що часто булінг або знущання над дітьми можуть містити ознаки протиправних дій. Якщо поведінка дитини порушує закон — наприклад, це фізичне насильство, образи, напади на національному ґрунті — цим займається сімейний суд. Він розпочинає процедуру, щоб з’ясувати, чи не відбулося деморалізації неповнолітнього, чи потрібне втручання в сім'ю, чи потрібен куратор або ізоляція. У такому випадку директор повинен повідомити сімейний суд або — за необхідності — поліцію. Якщо директор цього не робить, ми можемо самі звернутися до поліції. Правоохоронці збиратимуть докази та передадуть справу до сімейного суду. У суді дитина є потерпілою. Ми як батьки або законні представники можемо діяти через адвоката, представляючи інтереси дитини. Що стосується дитини, яка вчинила правопорушення, тут ситуація схожа: вона також може мати адвоката, і суд визначає, чи відбулося порушення правил, чи потрібні виховні заходи, наприклад, кураторська наглядова підтримка або поміщення в спеціальний заклад для неповнолітніх. У такому випадку суд має повний спектр можливостей. Але це крайній захід. Школа повинна реагувати першочергово: провести розслідування, розділити жертв і тих, хто вчинив булінг. Узагалі, все залежить від конкретної ситуації — іноді краще вирішити питання мирним шляхом — наприклад, через зустріч із батьками. Я не прихильник того, щоб одразу застосовувати « важку артилерію» у дрібних справах, бо це може принести більше шкоди, ніж користі. Нерідко батьки приходять до мене з бажанням одразу « підняти цілий світ» через якусь проблему, але іноді спокійне вирішення справи дає більше результату. — Як і коли можна чи треба звертатися до консульства України у Польщі? — Якщо поліція затримує нас або відбувається тимчасовий арешт, ми маємо право, щоб консул був повідомлений про таку подію. Це правило діє у будь-якій справі. Якщо проти нас вчинено злочин на національному ґрунті, ми завжди можемо звернутися до консульства. Воно як орган держави України має законодавчий обов’язок допомагати своїм громадянам. Разом з тим можливості консульства обмежені — воно не може втручатися в діяльність польських органів, але може робити запити, звертатися до Міністерства закордонних справ або Міністерства освіти. Як громадяни України ми завжди маємо право звертатися до консульства, і поліція чи прокуратура повинні надати нам таку можливість у разі затримання. — Які найважливіші навички чи знання, на вашу думку, отримають користувачі, ознайомившись з порадником? — Знання про те, що робити, якщо з нами щось трапиться. У стресових ситуаціях ми часто не сприймаємо важливу інформацію, тому краще ознайомитися з нею заздалегідь. Наприклад, якщо сталася крадіжка автомобіля, не завжди потрібно чекати на приїзд поліції на місці — можна відразу поїхати до будь-якого поліцейського відділку. Не існує «невідповідного» відділку: якщо автомобіль викрали в Катовіце, ми можемо подати заяву навіть у Сопоті. Поліція зобов’язана прийняти її, а вже далі справою займаються відповідні органи. — А якщо виникне ситуація, коли поліція відмовляється приймати заяву від українця — що робити в таких випадках? — У пораднику я описав і таку процедуру — можна подати адміністративну скаргу. Якщо ж служби вперто відмовляються, і нам шкода часу та нервів, можна просто надіслати лист рекомендованим поштовим відправленням. Після отримання листа служба формально вважає його прийнятим, і ми уникаємо зайвих проблем. Теги:   Польща Українці Затримання Булінг депортація Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter