«Запозичили». Звідки в СРСР майже 100 років тому з’явилися ковбаса, «шампанське» та пломбір — відповідь ховається у подорожах наркома

Харчова промисловість радянської доби — справжній феномен. Жителі СРСР навіть не здогадувалися, звідки з’явилися їхні улюблені продукти, які досі викликають теплі спогади про смак та ціну. Переважна частина культувих радянських продуктів є винаходами ненависної тоді Америки або інших країн, європейських. Індустріалізація, що відбувалася з кінця 1920‑х, дала розвиток важкій промисловості, але інші галузі відставали, народи голодували. Тож нарком зовнішньої торгівлі СРСР, Анастас Мікоян у 1936 році відлетів до Берліна, далі навідався у Париж, а в кінці дістався Нью-Йорка. Адже Йосип Сталін тоді заявив: «потрібно з'єднання російського революційного розмаху з американською діловитістю». Непересічні слова, адже в США вже процвітали ідеї «загниваючого», як на радянську опінію, капіталізму, в Україні голодувало населення, відбувався геноцид. Але потрібно було розвивати стагнуючу економіку і перейняти досвід країни, де виробництво продуктів харчування було поставлено на найсучасніший промисловий рівень. Анастас Мігоян / Фото: gazeta.ua Читайте також: Країна щастя? У що вірять ті, які сумують за СРСР Протягом двох місяців Мікоян досліджував як різноманіття продуктів, так і методи їх виробництва. Зокрема відомо, що він детально розглянув способи виробництва м’яса: від забою худоби до заморожування. Колись вегетаріанець, Мікоян потім створив найкращий в СРСР м’ясокомбінат. Також у подорожі наркома цікавили заморожування фруктів, виготовлення сухого молока, морозива, «шампанського», сухарів і бісквітів ( випічка хліба загалом), попкорну, майонезу, кави, чаю, какао і багатьох інших продуктів, які вважаються надбанням радянської харчової промисловості. Згідно зі словами дослідниці української кухні та антропологині Мар’яни Душар, список продуктів, які СРСР « отримав» від американців був широким: «Почало налагоджуватися виробництво типових американських продуктів, наприклад: кукурудзяні пластівці, консерви, „найсмачніше в світі“ морозиво. Це все запозичено зі Сполучених Штатів. Після цієї поїздки ( Мікояна до США) в СРСР з’явилися сосиски, томатний сік, згущенка, консервований горошок, який став одним з найбажаніших дефіцитних продуктів для Нового року і навколо якого створилася історія з олів'є». Особливістю підходу Мікояна було те, що він багато куштував та самостійно оцінював, чи варто СРСР мати й в себе цей продукт. Зокрема, нарком перепробував близько кількох десятків видів морозива і рекомендував до запозичення пломбір, крем-брюле, ескімо, ванільне та фруктове. І вже з 1941-го в Радянському Союзі діяв найжорсткіший стандарт якості морозива в світі. Прийнятий ГОСТ 117–41 уже в своїй назві окреслював увесь асортимент: «Морозиво вершкове, морозиво пломбір, фруктово-ягідне, ароматичне». Окрім того, на всій території СРСР — «от тайги до британських морів» — морозиво в стаканчиках, брикетах і на паличці виготовляли за єдиною технологією, упаковували в стандартну обгортку та продавали за однаковою ціною. Пізніше це змінилося, і окремі республіки могли мати власні рецепти. Тоді з’явилися, наприклад, Каштан та Київське. Мікоян вірив, що радянська людина має з'їдати щонайменше 5 кг морозива на рік. Плакат часів СРСР / Фото: Сайт Музей торговли Коли після поїздки до Америки нарком повернувся до СРСР, почали налагоджувати масштабні виробництва з новим обладнанням, кресленнями та запозиченими рецептами. Наприклад, були імпортовані промислові холодильники, конвеєри для виробництва тушкованки, різних видів консервів, а також обладнання для виготовлення соків. Відомо й про великі вуличні жаровні для виготовлення, мабуть, одного з найбільш яскравих представників їжі американської мрії — гамбургерів. Тож на вулицях великих радянських міст можна було зустріти «хамбургери», які потім, стали макіяновськими котлєтами. За американським рецептом виготовляють варену ковбасу Лікарську, а з виставки у Клівленді готуватимуть майонез Провансаль. Плакати з рекламою котлет СРСР / Фото: historyworlds.ru А як щодо відомого святкового напою СРСР? Мова точно не про компот, а про французьке ігристе вино, яке має географічне зазначення — Шампанське. Антон Фролов-Багреєв у книжці Советское шампанское у 1943 році написав: «Нам вдалося розкрити й удосконалити засекречену французами технологію виробництва». До того, у 1936 Мікоян поставив його на чолі групи радянських виноробів, яка відправилася у відрядження для ознайомлення з технологією виготовлення ігристих вин у Франції, Німеччині й Італії. Хоча й до того в Російській імперії виробництво цього алкоголю існувало та було розвинуте, утім з більшовицькою революцією його назвали « буржуазним». Ставлення змінилося: «Товариш Сталін сказав, що стахановці зароб­ляють багато грошей. Що буде, якщо захочуть шампанського? Чи зможуть дістати? Шампанське — ознака матеріального благополуччя, заможності», — тоді згадував Анастас Мікоян. Уже в 1937 році конвеєр видав першу пляшку Советского шампан­ского, яке, однак, відкидало французький метод витримки: замість семи років витрачають до місяця. Делегація з Мікояном намагалася отримати рецепт і Coca-Cola, однак він запетентований, тож американці відмовили, а СРСР лишився створювати схожі підробки. Плакат СРСР про майонез / Фото: vakin - LiveJournal Поїздка Анастаса Мікояна була більше ніж успішною: нові технології, передове обладнання, страви, про які маритимуть потім десятками років колижні жителі СРСР. Те саме морозиво, та сама ковбаса і те саме « шампанське», які стали просто здешевленими копіями своїх іноземних оригіналів. Економічний занепад радянської держави спричинив необхідність використовувати неякісну сировину, велику кількість жирів та цукру, щоб приховати смак, і фарбники, щоб колір був « апетитним». Змінювалися й застосування. Кетчуп, який в Америці використовується як соус, що додає особливого смаку, буде перейменований після Другої світової війни на томатний соус — інгредієнт рибної консерви та борщу. Прикметно те, що інформаційні кампанії та пропаганда СРСР працювали на поширення цих отриманих із Заходу продуктів та страв і популяризацію їх серед населення. Утім, так і не визнала справжнього походження. Теги:   СРСР Їжа Продукти Пломбір Радянський Союз Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter