«А якби я тоді…» Одна когнітивна помилка, що псує роки життя

Ми порівнюємо те, що існує в реальності, з уявним ідеалізованим сценарієм Дуже великий відсоток наших депресій, негативних думок і розчарування пов’язаний з тим, що ми, на нашу думку, зробили неправильний вибір. Ми починаємо страждати, шкодувати, казати собі, що якби ми ухвалили інше рішення, наше життя було б набагато кращим, — і це називається контрфактичне мислення. Контрфактичне мислення — це те, що змушує нас марнувати роки, псує нам життя і не дає рухатися вперед із радістю. « А якби я тоді обрала інакше — було б краще» — чую я іноді місяцями на консультаціях. Особливо, коли рішень багато і всі вони важливі. Але ми порівнюємо те, що існує, з уявним сценарієм, а не з фактом. Тобто нашу реальність — в якій є складності, перешкоди, невдалі дні — порівнюємо з ідеалізованою версією, де все краще. Саме це і створює відчуття жалю, помилки, недолугості, тупої поведінки ( додайте своє) Це забирає дуже багато енергії протягом дуже тривалого часу. Але це когнітивна помилка, бо ми не знаємо, як могло б розвиватися наше життя, якби ми обрали іншу альтернативу. Все могло б скластися набагато гірше, ніж ми собі уявляємо. Чому здається, що «інше було б краще»? Тому що мозок робить кілька помилок одночасно: 1. Помилка того, хто вижив : ми бачимо лише « вдалі альтернативи» і не враховуємо, що могло бути гірше. 2. Рожева ретроспекція: минуле або « необраний варіант» здається кращим, ніж був би насправді. Тобто роками ми можемо переживати контрфактичний жаль або порівняння з ідеалізованою альтернативою і не давати хід життю свого вибору. Виходить, що ми страждаємо не від реальності, а від порівняння її з фантазією, де все склалося ідеально. Роберт Таіббі Не ставте цілі — створюйте спосіб життя Коли багато складних рішень, «розвилки» без можливості перевірити інший варіант, невизначеність, втома, мозок починає добудовувати « кращу версію життя» в уяві. Побажання психотерапевта всім нам ( зокрема й собі) — відчепитися від себе. Якби ми знали « правильне рішення», ми б його ухвалили. Але ми не знали. Як не знаємо, і до чого б воно призвело. Тому хвалимо себе за прийняте, цьомаємо в щічку і живемо це життя приспівуючи. Текст публікується з дозволу авторки Теги:   Психологія Поради психолога Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter