Як NV вирушив на Донеччину у спробах відвідати фронт під час «перемир'я» і що з цього вийшло — ексклюзивний репортаж

Початок травня пройшов під знаком кількох спроб оголосити режим тиші. Зрештою Росія порушила як запропоноване Україною перемир'я з 6 травня, так і власне, односторонньо оголошене з 8 травня. Умовний режим тиші 9-11 травня, запроваджений за посередництва США, теж  не привів до повної зупинки бойових дій та обстрілів  — лише до паузи в ракетних і далекобійних атаках. На тлі новин про можливе припинення чи принаймні зменшення інтенсивності боїв, журналіст NV Сергій Окунєв відправився на Донеччину, щоб спробувати дістатися до одного з найзапекліших напрямків фронту і перевірити обіцянки росіян зупинити обстріли.  Що з цього вийшло — в ексклюзивному репортажі NV. Шлях до південної частини підконтрольної Україні території Донеччини пролягає через Дніпропетровську область. Автівка з військовими та журналістом NV проїжджає місто Павлоград в момент, коли з’являється чергове повідомлення про російські ударні БПЛА над населеним пунктом. Для Павлограда це давно стало буденністю, як і щоденні тривалі тривоги. Проте 8 травня багато хто сподівався на перерву в атак дронів та тривогах. За тиждень до того російська сторона активно просувала ідею припинення вогню у період з 8 по 10 травня, що теоретично передбачало б заборону для України атакувати російську столицю під час проведення параду у Москві 9 травня. У відповідь президент України Володимир Зеленський закликав почати перемир’я з 6 травня. Натомість російські політики вибухнули хвилею погроз та залякувань, зокрема, анонсуючи « возмєздіє» у випадку атак на РФ та Москву. Пропозицію України щодо перемир’я з 6 травня Росія повністю проігнорувала. Якщо у 2025 році, коли режими припинення вогню застосовувалися вперше за час повномасштабного вторгнення, ворог хоча б намагався імітувати зменшення обстрілів та атак, то цього разу 5, 6 чи 7 травня нічим не відрізнялися від звичайного дня повномасштабної війни. Це підтвердили сім різних джерел NV в бригадах та підрозділах на усіх напрямках фронту, від Сумщини, Харківщини та Донеччини до Запоріжжя і Херсонщини. Ніде українські військові не фіксували зменшення інтенсивності обстрілів чи атак. « В цілому у нас зараз майже на усіх напрямках та ділянках фронту операції лише оборонні. Якби ворог припинив атаки, обстріли, штурми, пересування — ми б легко могли реалізувати припинення вогню», — прокоментував ситуацію один з офіцерів в командуванні підрозділу, що воює на південному напрямку. « Я не можу сказати, чи можливо гарантувати буквально повну тишу, нуль обстрілів чи нуль дронів, але зменшити на 90−95% ми б могли точно. Ми були готові. Але ворог навіть не робив жодного вигляду, на нашій ділянці навіть збільшив кількість атак. Не критично, але було збільшення інтенсивності, конкретно на нашій ділянці», — додав цей співрозмовник NV. Водночас російські ЗМІ максимально активно фокусували увагу саме на їхній версії перемир’я, що мало початися з 8 травня. Російська пропаганда навіть публікувала чи не щотижневий звіт про удаване « дотримання» режиму припинення вогню з боку окупантів та нібито « численні та зухвалі порушення» з боку Сил оборони України. « Пуски КАБів на Добропілля», — передає черговий за допомогою планшету тим розрахунками та екіпажам, які зараз якраз перебувають у цьому місті. На тлі розмов про можливе перемир’я журналіст NV Сергій Окунєв домовився про спробу дістатися Добропілля разом з бійцями 15-ї бригади оперативного призначення НГУ Кара-Даг. Частина цієї бригади перемістилася на Добропільський напрямок відносно нещодавно, нарешті об'єднавшись зі своїм корпусом Азов. До того тривалий час бригада Кара-Даг захищала Куп’янський напрямок. Фото: Сергій Окунєв / NV Сподівання на бодай якесь зменшення інтенсивності бойових дій повністю провалилися. 8 травня, попри гучні заголовки російських пропагандистів, нічим не відрізнялося від усіх попередніх днів. « Ніякої різниці між ситуацією вчора, тиждень тому чи сьогодні я не бачу. Лише за половину доби 8 травня росіяни вже здійснили щонайменше чотири хвилі масованих ударів керованими авіаційними бомбами лише по місту Добропілля. Також працюють усі інші засоби ворога. Окупанти намагаються штурмувати, атакувати піхотою прямо сьогодні, прямо зараз це можна побачити через наші дрони, тут з командного пункту», — підкреслив 8 травня заступник командира роти 15-ї бригади НГУ Кара-Даг на позивний Кубік. Щоб підтвердити цю інформацію, можна навіть не перебувати у Добропіллі фізично. На великих екранах командного пункту — десяток відео з дронів. На кадрах — пожежі в житлових районах та навіть прямі ефіри штурмових дій. Прямо під час візиту журналіста дрони виявляють окупантів, які намагаються обходити чи навіть атакувати українські позиції, і це непоодинокі випадки. Лунає ще одне попередження: «Дрони на Добропілля!», і в цей момент прямо на вулиці можна почути вибухи. Бомби падають за багато кілометрів від командного пункту, який розташований у найближчих тилах. Проте потужність авіабомб така, що звук долає навіть десяток кілометрів. Остання група журналістів, що побувала в Добропіллі разом з Кара-Дагом, потрапила під подібну атаку. Кілька авіабомб влучили прямо в будинок, де знаходилася преса та військові. Площа цього міста та навколишнього приватного сектору співставна з площею найменшого району Києва — Печерського району. Ось в таку невеличку за площею ціль за добу можуть « прилітати» до 30−40 керованих авіабомб, здебільшого по багатоповерхівках. Проте потужні КАБи, можливо, є навіть не найбільшою проблемою. Як і на всіх інших ділянках фронту під Добропіллям, ворог намагається контролювати українську логістику. Якщо ще і 2024 році звичайною автівкою можна було « залітати» чи не на відстань пари кілометрів до позицій, то зараз рухатися навіть у броньованій автівці за 10−15 км від «нуля» — вкрай небезпечно. Військові озвучують статистику останніх днів щодо ударів БПЛА ворога по логістичних шляхах до Добропілля. Фото: Сергій Окунєв / NV Висновок невтішний. Перемир’я повністю зірване, шляхи прострілюються дронами, прориватися в Добропілля заради сюжету, наражаючи на небезпеку і самих бійців — недоцільно. Після того, як це рішення затверджується на міні-нараді за участі журналіста NV та військових, звучить ще одне вже ніби звичне попередження: « КАБи на Добропілля». Швидко починаєш плутатися, чи це шоста, чи вже сьома хвиля лише за сьогодні. Скасувавши виїзд до Добропілля, журналіст NV залишається переночувати з бійцями в одному з приватних будинків за пару десятків кілометрів від фронту. Новина про нову, третю версію перемир’я — протягом 9−11 травня за посередництва США — військові та журналіст NV зустрічають вже після умовної команди « відбій». Ніхто з присутніх у будинку в справжнє припинення вогню не вірить. Протягом ночі, якщо наблизитися до вікна будинку та прислуховуватися, можна почути ще кілька потужних вибухів. Усе ті ж бомби влучають в різні населені пункти — як в саме Добропілля, так і значно глибше в український тил. Саме так звучало перемир’я в ніч на 9 травня, коли « американська» версія припинення вогню вже мала працювати, а до російського параду залишалося лише за кілька годин. Водночас тиша на фронті та навіть поруч з ним так і не настала. Фото: Сергій Окунєв / NV « У перші години припинила працювати артилерія, ми звернули увагу. Це тривало умовно до ранку. Але згодом все почалося по новій: авіація, артилерія, дрони. Також були й спроби просування ворога, як 9, так і 10 чи 11 числа. Ми ці спроби припиняли», — розповів один з топкомандирів, які відповідають за Покровський напрямок фронту. На Добропільському напрямку зміни були зовсім незначними. 9 травня хоч скількись помітних покращень не було, але в наступні два дні ворог зменшив кількість ударів саме керованими авіабомбами. Артилерія, реактивні системи залпового вогню та усі різноманітні дрони продовжували безперервно атакувати українські позиції, а російська піхота навіть проводила штурми. Це підтвердили в бригаді Кара-Даг. Імовірно, застосування КАБів могло зменшитися, оскільки вильоти російської авіації, яка здійснює подібні удари, дуже легко відслідкувати та гарантовано зафіксувати як приклади порушення. Утім, це лише припущення. Майже ніхто зі співрозмовників NV не вірив у перемир’я протягом усього тижня та в дні його оголошення, так само майже всі нагадували про тих, кому це припинення вогню дійсно потрібне. Це цивільні, які перебувають у прифронтових та по-справжньому фронтових містах. У Добропіллі, куди без зайвої потреби « ганяти» машину не хочуть навіть військові, без світла, зв’язку та жодних умов для життя досі мешкають кілька сотень людей, за різними даними — близько 800 цивільних. Евакуювати їх організовано майже неможливо через безперервні атаки дронами по будь-яких автівках. Важко це уявити, але цивільні залишаються навіть в містах, розташованих ще ближче до лінії фронту. Якщо Добропілля знаходиться орієнтовно за 10 км від «нуля», то місто Білицьке прямо зараз — одна з головних цілей окупантів. Населений пункт розтащований лише за кілька кілометрів від перших позицій ворога, а інфільтровані окупанти можуть проникати та зав’язувати бій вже в житлових районах Білицького. Навіть ротація досвідчених військових з цього міста — надскладна. Кубік, заступник командира роти Кара-Дагу, лише нещодавно повернувся з Білицького, де провів кілька місяців через неможливість ротації. Виходити з міста довелося пішки. Водночас у Білицькому досі залишаються цивільні, мова йде про десятки людей. Режим припинення вогню міг би розблокувати можливість принаймні для евакуації цих мешканців. Проте повноцінного перемир’я так і не відбулося. Військові мають великі сумніви, що воно настане найближчим часом. Теги:   Війна Росії проти України Добропілля Донецька область Режим припинення вогню Перемир'я Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter