НВ (Новое Время)
Чому це не Венера чи Сонце. Вчені назвали найнебезпечніше місце в Сонячній системі
Якщо ви шукаєте квиток в один кінець до справжнього космічного пекла, то зазвичай вибір падає на Сонце з його мільйонами градусів або на Венеру, де замість дощу — сірчана кислота, а тиск розчавить в
Якщо ви шукаєте квиток в один кінець до справжнього космічного пекла, то зазвичай вибір падає на Сонце з його мільйонами градусів або на Венеру, де замість дощу — сірчана кислота, а тиск розчавить вас швидше, ніж ви встигнете про це подумати.
Можна згадати про Іо — супутник Юпітера, який виглядає як гнійна рана Сонячної системи через постійні виверження вулканів і радіацію, що вбиває за лічені хвилини.
Але знаєте що? Це все — лише декорації для наукової фантастики. Насправді найнебезпечніше місце в космосі знаходиться не за мільйони кілометрів звідси. Воно прямо у вас над головою. Буквально за пару сотень кілометрів, там, де закінчується блакитне небо і починається порожнеча, пише видання Refractor.
Наша навколоземна орбіта — це «передпокій» планети, який ми встигли перетворити на смертельну пастку. Проблема не в тому, що там гаряче чи холодно. Проблема в тому, наскільки сильно ми стали залежними від цієї тонкої смужки вакууму. GPS, прогнози погоди, ваші банківські перекази, міжнародні дзвінки та навіть інтернет — усе це тримається на «чесному слові» супутників, які літають у зоні, що більше нагадує сміттєзвалище під час урагану.
Ми засрали низьку навколоземну орбіту ( LEO) так, що скоро там не буде куди яблуку впасти. Тільки це не яблука, а мільйони шматків металу, відпрацьованих ступенів ракет та залишків фарби, які летять зі швидкістю 28 тисяч кілометрів на годину. На такій швидкості навіть звичайна гайка перетворюється на снаряд, що пробиває космічний корабель наскрізь. І от тут криється справжній жах — ефект Кесслера. Це коли один уламок влучає в супутник, той розлітається на тисячі дрібних частин, які, своєю чергою, збивають наступні супутники. Це космічне доміно, яке може назавжди закрити нам шлях до зірок і відкинути цивілізацію в технологічне середньовіччя.
А ще є Сонце. Воно не просто світить — воно час від часу « чхає» зарядженими частинками. На орбіті немає товстого шару атмосфери, щоб сховатися. Потужний сонячний спалах — і вся наша супутникова мережа перетворюється на дорогий металобрухт. Якщо ми втратимо навігацію і зв’язок сьогодні, почнеться хаос, до якого ніхто не готовий. Авіація, фінанси, логістика — усе це просто « ляже».
І не забуваймо про « гостей», які регулярно пролітають повз. Вчені відстежують тисячі астероїдів, але космос — штука велика, і не всіх ми бачимо вчасно. Деякі летять з боку Сонця, ховаючись у його променях, поки не стає занадто пізно. У нас досі немає плану « Б» на випадок, якщо велика кам’яка вирішить приземлитися у вашому районі.
Отже, чому орбіта — найнебезпечніша? Бо тут небезпека не теоретична, а щоденна. Ми виставили на цей « задній двір» усе найцінніше, що маємо, і тепер просто сподіваємося, що пронесе. Це місце, де один випадковий болт або сонячний спалах може обнулити наші досягнення за останні сто років. Ми настільки звикли до комфорту, який дає космос, що зовсім забули, наскільки крихкою є ця система. І поки ми мріємо про Марс, наше виживання вирішується на висоті всього кількох сотень кілометрів.
Теги: Космос
Земля
Вчені
Сонячна система
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter