Фонтан замість Леніна. Що нам насправді пропонують на розі Хрещатика

Архітекторка, громадська діячка, співзасновниця та СЕО архітектурно-проєктної компанії АІММ Є новини, які здаються простими. Облаштувати архітектурний пустир у центрі міста, зробити його безбар'єрним та поставити фонтан. Начебто звучить прекрасно, але є але. Як архітекторка з 17-річним досвідом я, нажаль, не можу поділити однозначно позитивне сприйняття цієї новини, адже суть завжди в деталях. Спробую розкласти по поличках. Київська міська адміністрація анонсувала реконструкцію площі на перетині бульвару Шевченка та Хрещатика — там, де з 2013 року стоїть постамент без пам’ятника. Від Леніна позбулися під час Майдану, але дірка в міському просторі — досі там. Тринадцять років ця ділянка була просто транзитом із підземним переходом, яким неможливо скористатися на кріслі колісному або з дитячим візком. Тепер туди обіцяють озеленення, лавки, освітлення, доріжки і фонтан. Реалізувати це мають за підтримки меценатів, що у військовий час саме по собі прекрасно. Хоча низку питань залишає відкритими. Ескіз облаштуваня громадського простору на розі бульвару Тараса Шевченка і вулиці Хрещатик / Фото: КМДА Про пандус і переходи Почну з того, що справді гарно. Обладнаний пандус і наземні переходи — це не бонус і не жест доброї волі. Це базова норма, яка в нашому місті досі реалізована досить уривчасто. Людина на кріслі колісному, батьки з коляскою, бабуся з торбами — всі вони роками мусили або шукати інший шлях, або боротися зі сходами. Це неприйнятно для центру столиці. Тому так: безбар'єрність тут — не просто « хороша ідея», це обов’язок міста перед його мешканцями. Створення наземних переходів — це найкращий пункт цього проєкту. Якщо їх зробити правильно, вони можуть завершити ідею « цілісного Хрещатика». І тут я хочу зробити паузу. Хрещатик — це не просто вулиця. Це архітектурний ансамбль, спроєктований у 1948−57 роках, після того як вулицю майже повністю знищили. Спочатку мінами радянських спецслужб, потім бомбардуваннями і пожежами — її відбудовували як єдиний твір. Із чітким зонуванням: непарний бік — житло, парний — громадські будівлі з магазинами. Із єдиним матеріалом — світлою керамічною плиткою і різнокольоровим гранітом. Із «пульсуючим» простором, де суцільний фронт забудови чергується з розривами, що відкривають схили. Це ансамбль. І ця площа на розі Шевченка і Хрещатика — його фінальний акорд. Надземний перехід, якщо він буде спроєктований в логіці цього ансамблю — не як утилітарна металева конструкція, а як архітектурне висловлювання — може нарешті «зшити» простір і завершити те, що будували сімдесят років тому. Ось заради цього варто витратити ресурси, таланти і час. Фонтани у міському середовищі — це в першу чергу елемент інфраструктури. Вони охолоджують повітря влітку, глушать міський шум, а спостереження за рухом води буквально знижує рівень кортизолу і це не метафора, це наша з вами фізіологія. У місті, де люди живуть в умовах постійного стресу вже п’ятий рік, такі простори дійсно мають значення. Хрещатик завжди мав фонтани — вони органічна частина його архітектурного ДНК. Ще в XIX столітті чавунні фонтани Термена стали невід'ємною частиною паркової культури Києва. Будинок на Хрещатику, 23 — із широкими гранітними сходами і терасами — має власний фонтан як органічну частину ансамблю. Тож сама по собі ідея фонтану тут — це продовження традиції. Але якщо дивитися на запропоновану візуалізацію, ми бачимо щось дуже знайоме. Начебто копія фонтану з Володимирської гірки або Маріїнського парку, просто перенесена в іншу локацію. А це вже не працює. Якщо ви хочете зробити з цього місця справжню точку тяжіння — потрібен не «фонтан», а лендмарк. Арт-об'єкт, із яким хочеться взаємодіяти, сфотографувати, побачити у путівнику і показати гостям міста. Який люди шукатимуть і приходитимуть дивитися навмисно — не тому що він «є», а тому що він цікавий і запам’ятовується. Знакові фонтани стають символами міст лише тоді, коли за ними стоїть художнє рішення. Шаблон із каталогу — це просто мокрий об'єкт посеред площі. Ця локація — не місце для відпочинку. Це транзитний вузол у серці міста, де перетинаються потужні пішохідні потоки. Сюди не приходять посидіти — сюди приходять по дорозі кудись. Озеленення тут також має бути структурним: дерева, що дають тінь і задають просторовий ритм, але не перетворюють площу на сквер, яким вона не є і не зможе бути. Нічого, що вимагатиме інтенсивного догляду або закриє перспективу на ансамбль Хрещатика. Зелень тут — це рамка для простору, а не його зміст. Ви особисто відчуваєте нестримний потяг до того, щоб сидіти на лавках біля огородження жвавої дороги в центрі міста? Це не парк, не тиха вулиця і не місце, куди приходять відпочити. Тут постійний рух, шум, вихлопи. Точки перепочинку — важливі але розташовані на транзитному просторі без точки тяжіння — це меблі заради меблів. Якщо вже ставити — то виключно поруч з фонтаном, і тільки якщо фонтан буде достатньо цікавим, щоб стати лендмарком. На дуже щільному клаптику землі між двома завантаженими вулицями хочуть розмістити і фонтан, і лавки, і озеленення, і доріжки, і освітлення — все одночасно. В архітектурі є поняття « пустоти як цінністі». Іноді найкраще рішення для такого місця — не заповнити його, а дати йому дихати. Чи зробить ця кількість елементів простір кращим, чи просто більш зайнятим — залежить від того, хто і як це спроєктує. У жодному анонсі проєкту не було названо ім'я його архітектора. Кожен спікер названий з ім'ям і посадою. Меценат названий. А хто спроєктував — невідомо. І це наша глобальна проблема. В Україні досі не сформована культура авторської відповідальності в архітектурі. Девелопер є, чиновник є. Архітектор — невидимий. А між тим саме він вирішує, як виглядатиме серце Києва, яким воно буде через двадцять і п’ятдесят років і таке положення речей розмиває його відповідальність. Хрещатик будували архітектори, чиї імена зафіксовані в кожному виданні про Київ. Власов. Добровольський. Малиновський. Заболотний. Вони підписувалися під своєю роботою. Хто підписується під цим фонтаном і тим як змінюється наше місто зараз? Теги:   Хрещатик Фонтани Архітектура Київ Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter