Старість починається не у 70. П’ять порад, як довше залишатися здоровими

Не варто відкладати турботу про себе на потім — для більшості людей це “потім” так і не настає Декілька днів тому я була на зустрічі зі своїми однокласниками. 44 роки, як ми закінчили школу. Для людини це вже чимало. Ми всі непомітно вступили на шлях сьомого десятка життя. Озираєшся назад — і розумієш, скільки всього було. Пережили 90-ті з тотальним дефіцитом, коли за літром молока треба було о шостій ранку займати довжелезну чергу. Пережили купони. Пережили 2000-ні. Жили без мобільних телефонів і ноутбуків, без звичних сьогодні сервісів, із годинними добираннями на роботу трьома видами транспорту і пішки. Працювали, вчилися, ростили дітей. Потім були інші виклики. І зараз — війна. І знаєте, що мене найбільше зачепило на цій зустрічі? Не зовнішні зміни. Не цифра наших років. А те, наскільки по-різному змінюються люди. Хтось легкий на підйом, із ясними очима, жвавий, енергійний. А хтось уже ніби втомився жити. До чого я це все? До того, що життя ніколи не було ідеальним часом, у якому « ось ще трохи, і тоді займусь собою». Для більшості людей це «потім» так і не настає. Навіть у непрості 80-ті я регулярно ходила на аеробіку та в басейн. У 90-ті тренувалася з вагою. І далі весь час намагалася залишатися фізично активною. Перевіряла стан здоров’я, вивчала наукову літературу про активне довголіття, зі збереженням функціональності. І я часто чую дуже поширену фразу, особливо від старших людей: «От би померти уві сні, щоб не мучитися перед смертю». У цих словах захований страх безсилля, болю, залежності, довгих років хвороби, коли життя ніби є, а сил жити вже немає. Це окрема наукова концепція. Ще у 1980 році лікар і дослідник Джеймс Фріс запропонував термін Compression of Morbidity — стиснення періоду хвороб перед смертю. Його суть проста й геніальна: людина може жити довше, але головне — довше залишатися здоровою, а період слабкості, інвалідності та тривалого страждання перед смертю скоротити до мінімуму. Тобто не просто жити довго, а жити добре — і піти без довгих років занепаду. Сьогодні ця ідея стала основою сучасної медицини довголіття. Саме тому зараз у Гарварді, Стенфорді, National Institute on Aging все частіше говорять не про lifespan ( скільки років ви проживете), а про healthspan — скільки років ви проживете у хорошому стані. Не додавати роки до життя, а додавати життя до років. Є ще один влучний англомовний вислів: squaring the curve. Це коли більшу частину життя людина залишається функціональною, активною, ясною, а різке погіршення приходить лише наприкінці. Чесно кажучи, це значно мудріша мета, ніж просто « дожити до 90». Що для цього справді має значення? Дослідження показують: регулярна фізична активність знижує ризик передчасної смерті приблизно на 30%, а силові навантаження допомагають зберігати м’язи, кістки й самостійність у старшому віці. Після 40 років ми природно втрачаємо м’язову масу, якщо нічого не робимо. А саме м’язи визначають, чи зможете ви самі вставати, ходити, носити сумки, тримати рівновагу у 75. Не обов’язково бігати марафони. Іноді достатньо: 2. Друге — нормальна вага і контроль цукру. Абдомінальне ожиріння ( завелика талія), інсулінорезистентність, високий тиск роками можуть мовчати, а потім приходять інфарктом, інсультом, деменцією чи онкологією. Навіть зниження ваги на 5−10% уже помітно знижує ризики та покращує метаболічні показники. Те, що сьогодні здається дрібницею, через 10 років може визначати якість життя. 3. Третє — харчування без крайнощів. Багаторічні дослідження протизапального харчування показали зниження ризику серцево-судинних подій майже на 30%. Що це означає простою мовою: овочі щодня, достатньо білка, риба 2 рази на тиждень, бобові кілька разів на тиждень, менше солодкого, алкоголю та ультрапереробленої їжі. Організму потрібна системність. Менше ніж 6 годин сну роками пов’язують із вищим ризиком ожиріння, діабету 2 типу, депресії, гіпертонії та погіршення когнітивних функцій. Сон — це не слабкість і не лінь, і не дурна витрата часу. Це нічна « ремонтна бригада організму». Самотність настільки шкодить здоров’ю, що деякі дослідники порівнюють її вплив із курінням. Хронічний стрес старить через гормони стресу, запалення, порушення сну й поведінкові зриви. Тому людям потрібні люди поруч, дружба, розмови, відчуття сенсу, нові навички, сміх. Бредлі Елліотт Спосіб життя чи гени? Що більшою мірою відповідає за довголіття І ще одне. Старість починається не у 70. Вона часто починається у 40−50, коли ми або вкладаємося у своє майбутнє тіло, або поступово забираємо в нього ресурси. Ми не можемо гарантувати собі ідеальний фінал. Ніхто не може. Але можемо значно підвищити шанси на те, що останні роки будуть роками життя, а не роками виживання. Тому, можливо, правильніше бажати не просто « померти уві сні», а жити так, щоб до того сну ще багато років залишатися живими — сильними, ясними, самостійними та самими собою. Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря. Текст публікується з дозволу авторки Теги:   Довголіття Здоров'я Поради лікаря Поради дієтолога Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter