НВ (Новое Время)
Сором і мєрзость. Про шепіт рішал, плівки Міндіча і «соросят»
Колумніст, ведучий Radio NV, інвестиційний банкір Сором. Мєрзость. Дві основні емоції, коли дивишся озвучку записів з плівок Міндіча, на яких обговорюють взяття під контроль Sense Bank Здається
Колумніст, ведучий Radio NV, інвестиційний банкір
Сором. Мєрзость. Дві основні емоції, коли дивишся озвучку записів з плівок Міндіча, на яких обговорюють взяття під контроль Sense Bank
Здається, це загальні емоції всіх, хто працює у фінансовому секторі. Знають, як має працювати банк. Як має працювати корпоративне управління.
А інших і не може бути. Коли два рєшали, якім навіть думки сформулювати важко, раптом можуть вирішувати, хто буде працювати у наглядовій раді державного банку.
Сором і мєрзость. І хочеться це змити з себе, віртуально помивши руки, чи навіть прийняти душ.
Але є ще щось. І це вже позитив. Проявлення. Бо саме така розмова ілюструє мрію всіх тих, хто кричить про зовнішнє управління, про диктат МВФ, про засилля іноземців. Бо саме так вони хочуть, щоб все відбувалось. Без відкритих конкурсів, без контролю іноземців. Хочуть, щоб все визначали випадкові рєшали, наближені до українських політиків.
І тепер нам показали, чого вони хочуть насправді. Як це має відбуватись згідно « українських традицій». Доброзвичайно.
Ось така картина має бути у нас у всіх в голові, коли черговий новий популіст чи стара популістка будуть переконувати нас, що нам не потрібні реформи і нам не треба слухати Захід. Що у нас є свій шлях.
Альтернатива голосу Заходу — оцей шепіт рєшал. Альтернатива реформі корпоративного управління. Альтернатива вирішальному голосу міжнародників. Альтернативний чесній приватизації.
Це не про суверенитет. Це про брудне рішалово в якийсь дорогій хаті. Про шахматку на колінках. Про розпил. Про суверенну корупцію.
Валерій Пекар
Чому хорошого рішення щодо Fire Point більше не лишилось
Цей шепіт рєшал став можливий, тому що роками Україна саботує реформи. А навіть якщо і робить, то бажає відразу хакнути. І якщо Захід навʼязує нам корпоративне управління, то перше бажання політиків — зробити так, щоб людей у нього обирали рєшали. І в них завжди є списочок. І ми бачимо людей, які постійно виринають то тут, то там.
Не завжди це у них виходить. На щастя. Але варто тільки МВФ, Світовому банку, Єврокомісії розслабитись і трохи відпустити ситуацію, то на арену відразу виходять отакі рєшали.
Але тепер ви будете мати картинку в голові на випадок, коли знов почуєте, що Захід навʼязує нам щось чуже і хоче керувати. От що ховається за всіма страшними теоріями змов про підступних англосаксів. От для чого використовують термін «соросьонок». От де постійно співпадають інтереси росіян і місцевих рєшал.
Текст опублікований з дозволу автора
Теги: Міндічгейт
Сенс банк
корпоративне управління
Реформи
МВФ
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter