Про це не говорять. У Трампа ще є шість місяців

Екс-президент компанії Київстар, засновник освітнього проекту Контора Пі Сидячи на своєму експертному дивані, відкриваю стрічку новин. І там знову всі пишуть: Ормузьку протоку перекрили, ціна на нафту летить у космос, а світ розвалюється. І тут справжній диванний експерт поставить одне незручне запитання: а чи точно нафта — це щось таке рідкісне і незамінне, чи ми знову плутаємо геополітику з економікою? Світ з'їдає приблизно 100 мільйонів барелів нафти на день. З них країни Перської затоки дають десь 25%. Звучить страшно, правда? А тепер додамо трохи контексту. США качають ~13 млн барелів на день. Саудівська Аравія — ще ~9−10 млн. Росія — приблизно стільки ж. А ще є Канада, Бразилія, Норвегія, Ірак, ОАЕ — це ще десятки мільйонів у сумі. Важливо — Іран взагалі не входить у ТОП-лист! Нафта — не дефіцитний товар. Це ж не мікрочипи, які вміє робити тільки TSMC на Тайвані і ще пара їхніх друзів. Це продукт, який при високій ціні починають діставати з-під землі ВСІ. І ось тут починається найнеприємніше для країн Затоки. Вони зараз бояться не того, що свою нафту не продадуть сьогодні. Вони в жаху від того, що їх замінять завтра. Бо нафтовий ринок — це така собі черга з різних постачальників. Не зміг постачати ти — зайшов наступний. Бізнес є бізнес. Якщо частина нафти з ринку раптом зникає, ринок не впадає в депресію. Він починає заробляти гроші. США зі своєю сланцевою нафтою можуть додати до 2 млн барелів на день за лічені місяці. Бразилія та шельфи — ще до мільйона. За нею — Норвегія. Аргентина нарощує свою Vaca Muerta. А Венесуела взагалі сидить як джокер у рукаві з потенціалом до +2 млн. Коротше, ринок здатен спокійно компенсувати кілька мільйонів барелів протягом року. Просто тому, що при $100 за барель нафта стає занадто привабливою, щоб її не качати. Френсіс Фукуяма Найгірший президент в історії США. Що буде після Трампа Тепер про улюблену страшилку експертів — Ормузьку протоку. Через неї дійсно проходить близько 20% світової нафти. Але є нюанс. По-перше, факт її перекриття — це вже не економіка, це війна рівня « всім приготуватися до Третьої світової». І дуже погано від цієї блокади, перш за все, Китаю та Індії. По-друге, навіть без фантазій: У Саудівської Аравії є труба до Червоного моря ( ~5 млн барелів/день). В ОАЕ є обхідний маршрут ( ~1.5 млн). В Іраку є вихід через Туреччину. Тобто вже зараз 7 млн барелів можуть йти в обхід Ормуза. Тож після цих фактів — «кінець світу» перетворюється на… просто дуже дорогу логістичну проблему. І очевидно, що багаті арабські виробники нафти зараз не сидять у розпачі, як Європа, а поспіхом готуються будувати трубопроводи всюди, де це лише можливо. Просто нам про це не говорять. А тепер мій улюблений момент, про який майже ніхто не говорить. Іран. Всі активно обговорюють, як він буде продавати нафту. Але є набагато більш незручне запитання: а де він її буде зберігати в умовах блокади? Якщо експорт падає, резервуари швидко заповнюються. Танкери перетворюються на плавучі склади. Через пару тижнів починається найцікавіше: треба зупиняти видобуток, свердловини починають деградувати. Частину з них потім можна просто не повернути в роботу. На тлі всього цього всі продовжують панікувати про $100 за барель. Хоча якщо подивитися на останні 20 років — ми вже жили з такою нафтою. У 2008-му. У 2011−2014 роках ( дуже довго жили!). У 2022-му — після нападу Росії на Україну. Сергій Фурса Штучний інтелект проти дефіциту нафти: хто кого Світ не розвалився. Він просто трохи подорожчав. І ось тут з’являється найбільш приземлена змінна всієї цієї геополітики. В листопаді — вибори у конгрес США. А значить, головна мета будь-якої адміністрації звучить не як «стабілізувати Близький Схід», а як «зробити так, щоб ціна на АЗС не виглядала як привід змінити владу». Тому що звичайний виборець не читає розумні звіти Міжнародного енергетичного агентства. І мої мудрі пости з дивану він теж не читає ( оце вже огидно!). Він дивиться на цифру на колонці. Він простий американський виборець — не знає, де Іран чи Україна? Так ось, у Трампа ще є 6 місяців, щоб його заспокоїти. А якщо раптом не встигне — просто заборонить експорт нафти з США. Нагадаю: до розквіту сланцевої нафти й газу в Америці саме так і було — експорт нафти був заборонений. Тоді ціни на бензин у США миттєво повернуться до попередніх значень — Сполучені Штати повністю забезпечують себе нафтою самі. Усьому іншому світу буде дуже погано, але це ж Трамп! Ігор Семиволос Можливий вихід з війни без перемоги А от як Іран проживе хоча б місяць не продавши жодного бареля нафти — ось це дуже драматичне питання! На моєму дивані вся ця історія виглядає як велика геополітична драма. Але якщо прибрати емоції, залишається проста картина: нафти у світі повно, гравців ще більше, заміщення працює, логістика вирішує, а політика всією цією конструкцією управляє. І десь у центрі цієї битви за Ормуз сидить звичайний водій у США, який і вирішує результати виборів, дивлячись на ціну бензину. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Ціни на нафту Ормузька протока Проміжні вибори Дональд Трамп Іран Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter