Пастка «незламності». Чому ми готові довірити своє психічне здоров’я алгоритму — а не людині

Ваша психіка має право на втому, особливо після чотирьох років повномасштабної війни « Я в нормі». Ми навчилися вимовляти це на повному автопілоті, навіть коли всередині розвалюємося. Ми забули про нормальний сон і звикли, що серце вистрибує з грудей від кожного сповіщення. Але багатьох з нас досі кидає в піт від думки, що хтось дізнається: я ходжу до психолога. Бо визнати, що «мені погано» — це все ще автоматичне тавро: «У тебе що, зозулька поїхала?». Ми готові йти до повного самознищення, аби тільки ніхто не запідозрив у нас « слабкість». Сьогодні Всеукраїнський день психолога. І поки світ обговорює ментальне здоров’я як базу, ми в Україні досі живемо у викривленому дзеркалі стереотипів, де «триматися» — це чеснота, а «йти до фахівця» — сором. Заручники власної «незламності» Найважче сьогодні тим, хто став обличчям нашого спротиву. Я бачу це щодня: військові, волонтери, медики — люди, які за визначенням мають бути « сильними та незламними». Серед таких людей панує найжорсткіший диктат стереотипу: «Ти ж маєш триматися!». Визнати, що тобі страшно, що ти не спиш третю добу від панічних атак чи що зриваєшся криком на свою дитину — для багатьох це дорівнює слабкості. Нам соромно сказати « мені потрібна допомога», бо ми натягнули на себе цей бренд « незламності» і боїмося, що він лусне. Треба визнати, що терапія — це робота на дуже інтимній території, з речами, які ми боїмося визнати навіть самі перед собою. Це простір тих думок і станів, за які нам іноді нестерпно соромно. Саме тому ми будуємо барикади з відмовок: «піду потім», «я ще тримаюся», «я ж не псих». Це ілюзія контролю. Справжнє зцілення починається там, де ви наважуєтеся бути чесними з собою та довірити це фахівцю, а не чат-боту. «Заїдання» болю алгоритмами: чому ChatGPT не врятує? Ще один тренд, який мене відверто лякає, — це довіра свого стану штучному інтелекту. Жінки й чоловіки «виливають душу» чат-боту, бо він не засудить, він під рукою, він не побачить нашого обличчя, коли ми говоримо правду. Сентейн Сносвелл Краще за психотерапевта? На чому засновані поради, які дає вам ШІ Минуло понад пів року після неосяжної трагедії — самогубства 16-річного Адама Рейна в Каліфорнії, коли чат-бот компанії ChatGPT замість допомоги « підігрував» підлітку в його намірах вкоротити собі віку. А ми досі клеїмо цей цифровий пластир на відкриті переломи душі. Ми маємо нарешті зрозуміти, що ШІ не має емпатії. Це мовна модель, яка просто обирає найімовірнішу відповідь. Якщо ви прийдете до нього з тривогою — він може підсилити її. Він часто погоджується з будь-якою вашою ідеєю, навіть деструктивною. Він не поставить під сумнів вашу логіку, як це зробить живий терапевт. Звернення до кваліфікованого спеціаліста — це ознака не проблеми з головою, а високого інтелекту. Це розуміння того, що ваша психіка — такий самий орган, як серце чи легені. І він теж має право на втому, особливо після чотирьох років повномасштабної війни. Якщо ви зараз читаєте це і вагаєтеся — просто запитайте себе: «Чи хочу я знову відчувати смак чи колір життя?». Ваша « зозулька» нікуди не поїхала. Дайте їй перепочити. Довіртеся фахівцю. Це не соромно. Соромно — це зрадити самого себе, відмовивши собі в праві на зцілення. Дбайте про себе. Ви — головне, що у вас є. Теги:   Психологія Психічне здоров’я Маша Єфросиніна Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter