Орбана не лякає печальна доля попередників — Бели Куна та Матяша Ракоші

А міг би Віктор Орбан за роки прем'єрства наблизити нафто-газовий Ханти-Мансійськ до незалежності від Москви « Був настільки побитий та понівечений, що на ньому не залишалося жодного живого місця, — згадував про стан Бели Куна після допитів у московських казематах НКВС співкамерник. — Його змусили підписати якісь страшні хибні свідчення на себе та на низку інших угорських комуністів, які перебувають на еміграції в СРСР, а також на деяких видатних діячів міжнародного руху». Так закінчувалося життя Бели Куна угорського комуніста, палкого симпатика Росії. Щоправда, червоної. Хоча певні стадії існування цього антропогенного простору відрізнялися хіба що формою, але аж ніяк не суттю. Кун інфікувався революційною російщиною, коли потрапив у полон як солдат австро-угорського війська під час Першої світової війни. Коли в січні 1919-го в Будапешті оголосили вибори до парламенту, Москва вислала туди свій десант з Куном. А 21 березня 1919-го угорські соціалісти й комуністи об'єдналися в одну парламентську фракцію і проголосили Угорську радянську республіку. Кун отримав у ній посаду міністра закордонних справ, але швидко став головною особою в новому уряді. Лідер російських більшовиків Володимир Ленін палко хвалив його: «Кун своїм авторитетом, своєю впевненістю, що за ним стоять величезні маси, міг одразу провести закон про перехід у суспільну власність усіх промислових підприємств Угорщини, які велися капіталістично. Два дні минуло, і ми цілком переконалися, що угорська революція стала на комуністичні рейки». За час правління Кунової гвардії в Угорщині страчували в середньому двох людей на добу: брали заручників із «буржуїв» та інакодумців і за довільним розсудом розстрілювали або вішали на деревах кожного десятого. Не дивно, що червона Угорщина проіснувала всього 133 дні. Кун втік до Австрії. Попри вимоги Будапешта повернути його до Угорщини, де на комуніста-вбивцю чекав суд, московські товариші обміняли його на партію австрійських полонених. Медведчук би посміхнувся . Посміхався й Кун. Особливо, коли Москва послала його в Крим керувати так званим революційним комітетом. Пообіцявши солдатам генерала Врангеля не вбивати їх, якщо вони здадуться, та оселившись у розкішному феодосійському готелі Асторія, Кун проголосив червоний терор. Досі нема логічних пояснень усьому тому нелюдству, що його чинили більшовики впродовж десятиліть свого панування. Хтось з істориків наводив аргумент — мовляв, вони дублювали Французьку революцію 1789−1793, коли на гільйотину відправляли за короткі штани ( кюлоти), бо їх ніби носили тільки гнобителі народу. Однак, думається, що пояснення надали московити в лютому-березні 2022-го в Україні — це визначальна антропогенна властивість того люду. Кун у Криму реалізував усі свої садистичні фантазії. Їхня трійка — до угорця додалися Розалія Землячка ( Залкінд) з Георгієм П’ятаковим — чимдуж склала списки « білих» солдатів та офіцерів, які не встигли покинути півострів. Туди ж повписували всю інтелігенцію та вчорашніх аристократів та підприємців — вони в Криму чекали нагоди виїхати до Туреччини чи Європи. Далі їх просто видзьобували по півострову і масово розстрілювали за рішенням тієї ж трійки. Землячка за згоди Куна взагалі наказувала топити баржі з людьми в морі - аби заощадити набої. Найскромніші підрахунки вказують щонайменше 100 тис. страчених за кілька місяців на зламі 1920 — 1921 років. Наступні 16 років Кун прожив у Москві у відносній пошані. Допоки будував плани світової революції у Комінтерні — такому собі кублі ліваків з усього світу. Та, видать, надлишок тестостерону таки зашкодив угорському експортеру революції. Сталіну він почав « плутатися під ногами», як казав сам господар Кремля, — бо часто в тому ж Комінтерні заварював сварки через пустопорожні ідейні принципи. У 1937-му Кун догрався до підвалів Луб’янки. У січні наступного року Сталін вніс його у свій знаменитий розстрільний список. Та катували угорця аж до серпня, доки він у безумстві від тортур не наплів на себе та знайомих всілякої шпигунської маячні. Зрештою отримав свої збавительні кулі на горезвісному полігоні Комунарка. До речі, там десь і лікарня, яку нинішній самодержець Росії відвідував у жовтому скафандрі на початку епідемії COVID у 2019-му, — справді символічно, по-кремлівськи. Іван Лозовий Пастка для Орбана. Правління Москви в Угорщині добігає кінця? Ще один комуняка, Матяш Ракоші ( Розенфельд), очолюючи Угорщину, дублював уже Сталіна. Тільки 1952 року в країні було репресовано понад 540 тис. осіб — кожен вісімнадцятий. За Ракоші близько 400 тис. угорців отримали різні терміни тюремного ув’язнення або таборів, відпрацьовуючи їх у шахтах та каменоломнях. Довів країну до повстання 1956-го , яке придушував уже Микита Хрущов. А Ракоші ледве встиг накивати п’ятами. До тієї ж Москви. Тільки-от вже наступного року його поселили в киргизькому Токмаку — під постійним наглядом КДБ із суворим обмеженням пересування й контактів. Про це Хрущова попросило нове комуністичне керівництво Угорщини на чолі з Яношем Кадаром, аби кривавий сталініст не намагався лізти у справи країни, яку він мало не знищив. Далі у нього був Арзамас — давнє місто ерзянського народу, фіно-угорського, до речі. Хоча Ракоші про це навряд чи знав. Доживав він у звичайнісінькій радянській квартирі в Горькому. Мав державну пенсію, але постійно скаржився на нестачу коштів, погане здоров’я та соціальну ізоляцію. Тепер-от — обласканий Москвою Віктор Орбан. Навіть якщо він залишить за собою прем'єрське крісло ще на один термін, суду йому не уникнути. В кращому випадку — на нього чекає доля французького експрезидента Ніколя Саркозі . Той отримав п’ять років тюрми, замінені на домашній арешт з браслетом, за отримані від лівійського режиму Каддафі $50 млн на свою виборчу кампанію. Сховатися Орбану в Трамповому Мар-а-Лаго — кому він там треба? Втекти до Москви — оце був би номер. На нормальні умови проживання там він навряд чи має достатньо грошей, адже російська гостинність не безкоштовна. Ні, його там не битимуть, як Куна. А от стежки Ракоші — цілком імовірні. Марк Годеманс 16 років Орбана. Як вибори в Угорщині змінять ситуацію в Україні А могло ж бути геть все без того, щоб наступати на ті самі граблі. Орбан же послідовник туранізму — відродження і ментального повернення до древнього Турану. Це доволі умовна країна, яка нібито існувала на Південному Уралі, і звідки давні угри прийшли до Європи. Російські ханти і мансі, марійці з мордвою — це найближчі етнічні та мовні родичі угорців та фінів. Учені двох цих останніх народів почали досліджувати поневолену ще Іваном Грозним рідню із середини XIX століття. От уявімо, якби тураніст Орбан поставив перед собою глобальну мету — скажімо, допомогти Ханти-Мансійську, нафто-газовому серцю Росії, стати незалежним від Москви. Утопічно? Але ж воно рано чи пізно так і станеться. Оце був би проєкт! Створити пояс незалежних фіно-угорських держав — від Західного Уралу через Комі, Карелію до Фінляндії. А так уп’явся в українське Закарпаття, де тамтешні угорці почуваються цілком нормально . А хто хоче, той без проблем їде вчитися чи працювати до юрисдикції Будапешту. Можна ж було хоча б спробувати нагадати історику Путіну, що ісконно русская Рязань колись була Ерзянню. Та туранізм Орбана — геть про інше. Теги:   Угорщина Віктор Орбан Ханти-Мансійськ Урок історії з Олегом Шамою Історія з NV