Новий патріарх Грузії — митрополит Шіо. Чи є він ставлеником Москви і чого чекати Україні — BBC

Обрання вперше за майже пів століття нового Католикоса‑Патріарха Грузії - подія, що може вплинути не лише на внутрішні процеси в Грузинській православній церкві (ГПЦ), а й на політичний вектор розвитку країни. Після смерті Ілії II ГПЦ очолив 57‑річний митрополит Шіо - постать, яку одні називають символом наступності та стабільності, а інші вважають вибором Москви і ризиком для церковного суверенітету, пише Ніна Ахметелі, ВВС. NV публікує матеріал у межах інформаційної співпраці. Вибори відбувалися у Соборі Святої Трійці ( Самеба) у старій частині Тбілісі - головному кафедральному храмі Грузинської православної церкви. Зранку сюди прибули понад тисячу делегатів із різних єпархій — представники духовенства і мирян. Однак голосувати за нового предстоятеля церкви могли лише 39 членів Священного синоду. Для перемоги в першому турі кандидатові необхідно було заручитися підтримкою більшості єпископів — щонайменше 20 голосів. За кандидатуру митрополита Шіо, місцеблюстителя патріаршого престолу — тимчасового керівника Грузинської православної церкви до обрання нового патріарха — проголосували 22 архієреї. Два інших претенденти — митрополит Іов ( Акіашвілі) та митрополит Григол ( Бербічашвілі) — отримали по дев’ять і сім голосів відповідно. Нового предстоятеля ГПЦ обрали на 55‑й день після смерті Католикоса‑Патріарха Ілії II — однієї з найшанованіших постатей в історії сучасної Грузії. Ставши патріархом ще за радянських часів, він залишався моральним авторитетом, до якого дослухалися політики і якому довіряло суспільство в період політичних криз і трансформацій. Ілія II - одна з найшанованіших постатей в історії сучасної Грузії. Він очолював Грузинську православну церкву майже пів століття / Фото: Vano SHLAMOV/AFP via Getty Images Обережний, непублічний і консервативний — так нового предстоятеля ГПЦ описують коментатори. Він рідко дає інтерв'ю журналістам, частіше з’являється на заходах у колі представників влади. Уродженець Тбілісі Шіо ( Муджирі) — у миру Елізбар — навчався у музичному училищі та Тбіліській державній консерваторії за класом віолончелі. Попри студентські успіхи, музичну кар'єру продовжувати не став. У 1991 році Шіо прийшов послушником до монастиря Шіо‑Мгвіме — однієї з найдавніших чернечих обителей поблизу Мцхети, а за два роки прийняв чернечий постриг. Богослови зазначають, що це був період посилення консервативних та ізоляціоністських тенденцій у Грузинській православній церкві. У 1990‑ті роки низка монастирів, зокрема Шіо‑Мгвіме, критикували Патріархію за екуменічну відкритість — діалог і співпрацю з іншими християнськими церквами. У 1997 році ГПЦ вийшла з Конференції європейських церков і Всесвітньої ради церков — міжнародної організації, яку Ілія II очолював у 1978−1983 роках. Богословську освіту Шіо здобув спочатку в духовній семінарії в Батумі, потім продовжив навчання в Москві - у духовній семінарії на заочному відділенні та в Православному Свято‑Тихонівському гуманітарному університеті. У 2015 році він захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата богослов’я. Паралельно з навчанням у Росії, до призначення єпископом новоутвореної єпархії Сенакі й Чхороцку в 2003 році, Шіо був настоятелем грузинської парафії в храмі Святого Георгія в Москві. У 2009 році йому доручили управління парафіями ГПЦ в Австралії та Новій Зеландії, а за рік він був зведений у сан митрополита. У 2017 році - несподівано для багатьох — Шіо призначили місцеблюстителем Католикоса‑Патріарха Ілії II. У церковній практиці місцеблюстителя зазвичай призначає Синод після смерті або відставки патріарха. Призначення за чинного патріарха частина богословів пов’язала з можливим тиском Москви. Підставою для таких підозр стала поїздка до Тбілісі незадовго до призначення тодішнього глави Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополита Іларіона ( Алфєєва). У Патріархії ГПЦ зв’язок візиту Алфєєва з новою посадою Шіо категорично заперечували. Сам митрополит Шіо, відповідаючи на запитання журналістів у 2017 році, назвав своє призначення несподіваним, а повідомлення про зв’язки з російським урядом — «плітками і наклепом». Прихильники новообраного Патріарха називають його гарантом стабільності та наступності, натомість критики бачать у ньому зручну фігуру для влади Грузії та Москви / Фото: Davit Kachkachishvili/Anadolu via Getty Images Боротьба за престол Спекуляції щодо можливої боротьби всередині Церкви за патріарший престол не вщухали в Грузії в останні роки на тлі погіршення здоров’я Ілії II. Однак аж до офіційного висунення кандидатів імена потенційних претендентів публічно не називали. Єдиним очевидним претендентом вважався місцеблюститель патріаршого престолу митрополит Шіо. Посада місцеблюстителя автоматично не означає майбутнє патріаршество. Втім провладні коментатори просували тезу, що саме Шіо має бути майбутнім патріархом і що це відображає вибір і волю Ілії II. На думку аналітиків, така кампанія підривала справедливість виборів. Коло претендентів на патріарший престол звузилося також через ієрархів, яких спостерігачі розглядали як потенційно серйозних конкурентів, — через вимоги, прописані в Положенні про управління ГПЦ ще 1995 року. Переглядати ці критерії Синод не став. Однією з ключових тем у грузинських медіа став можливий вплив Москви на вибори нового Католикоса‑Патріарха. Прямої підтримки жодному з кандидатів представники російської влади й духовенства не висловлювали. Однак ще до виборів Служба зовнішньої розвідки ( СЗР) Росії звинуватила Вселенського патріарха Варфоломія I в спробах « підпорядкувати своєму впливу» Грузинську православну церкву. Як нібито бажаних кандидатів Константинополя російське відомство називало Західноєвропейського митрополита Авраама та митрополита Потійського і Хобського Григола, який згодом справді увійшов до числа претендентів на патріарший престол. У Патріархії ГПЦ таке втручання з боку будь‑якої церкви назвали « немислимим і цілком неможливим», зауваживши, що незрозуміло, на чому ґрунтуються заяви російського відомства. Водночас очікування від обрання нового патріарха прозвучали і в Російській православній церкві. Патріарх Кирил висловив надію, що Грузинська церква не змінить своєї позиції щодо українського питання — ГПЦ досі не визнала автокефалію ПЦУ. Тим часом український релігієзнавець Андрій Смирнов після обрання нового патріарха зазначив , що він «відомий жорсткою антизахідною риторикою та критикою „ліберальних ідеологій“, що, на думку аналітиків, зближує його з позицією РПЦ». « Шіо не підтримав надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України», — зазначив він. « Перед ним постане важливий вибір: знайти баланс між наступністю і змінами, а також між традиціями та необхідністю адаптації. Шлях, який він вибере, визначить не лише майбутнє самої Грузинської Церкви, а й її місце у суспільстві», — додав Смирнов. За його словами, грузинська церква стикається з численними викликами — як внутрішніми, так і в ширшому контексті життя країни. « Сама Грузія перебуває на складному історичному роздоріжжі й стоїть перед вибором: повністю звільнитися від російського імперського впливу — політичного, інтелектуального, економічного та богословського — або залишатися у складній регіональній обстановці, позначеній невизначеністю та двоїстістю», — зазначив Смирнов. Теги:   Грузія Релігія РПЦ