Мадяр поховав Орбана. А хто стане могильником Путіна?

Військовий аналітик, ексрадник міністра оборони України, координатор групи Інформаційний спротив Програш Орбана повертає до життя максимально архетипічну історію — звідки Путіну чекати біди Умовне « перемир’я» тимчасово знизило білий шум, завдяки чому вип’ятилися цікаві сюжети. 1. Венс двічі боляче вдарився головою в штангу — з Орбаном і з Іраном. Причому є відчуття, що Трамп спеціально відправив його до іранців , щоб навісити негатив в історії, якою Венс не керує, а тільки виглядає ідіотом на побігеньках. Надто вже гучними стали розмови в США на тему заміни вождя, бо поточний збожеволів. Товариш Рубіо тим часом зачаївся і тихесенько опікується темою Куби, звідки йдуть позитивні сигнали: місцеве начальство почало публічно допускати співробітництво зі США, залучення інвестицій тощо. Трамп додає вогню в сюжет із самобожевіллям. Історія з нападками на католицьку церкву  — просто вражаюча. Дайан Френсіс Третя світова війна Путіна. Як Трамп заграє з повним лузером Характерно, що і Венс, і Рубіо — практикуючі католики. Погляди католицьких громад будуть звернені до них в очікуванні реакції. Щонайменше, мають з’явитися анонімні чутки в ЗМІ, що вони не цілком поділяють пафос Трампа щодо Ватикану. Це питання підтримки впливової католицької мережі на майбутніх електоральних витках. Історія зі спільною американо-іранською блокадою Ормузької протоки — взагалі цукерка. В руках у Трампа ідеальний інструмент — армія . Передбачуваний, ефективний. Однак він вирішив застосувати військових у максимально екзотичний спосіб. Раніше була залізна логіка. Успішно завершили етап операції — підготували наступний. Політики вирішили дати шанс дипломатії — нормально. Дипломатія не спрацювала — має запуститися план. Пару мегатонн чавуну на голови недобитим ксіровцям і всій іранській інфраструктурі — а потім знову дипломатія. І критики було б уже менше. Бо Вашингтон не втілив ультиматум одразу, а дав шанс діалогу. Натомість американський флот муситиме зараз виконувати якісь дивненькі екзерсиси. А спроєктована міць — простоювати. Це ненормальна ситуація для військових. Найгірше, якщо блокада і нові контакти не дадуть результату, і сила таки буде задіяна. Це породить ще більше сумнівів у військовому середовищі. І рішучість Гегсета рубати нелояльні голови може не допомогти. Це справді погано, бо ставить під сумнів єдиний беззаперечний аргумент США глобального рівня. 2. У Росії — своє кіно. Набирає ходу процес чучхеїзації. Потенційне затягування конфлікту в Перській затоці гіпотетично обнадіює Москву, але ефект явно недостатній і відкладений. А поки РФ очікує дуже поганий квартал. Кремль укотре пропонує розщедритися бізнесу. Сергій Фурса Дуже добре, що жадібний Орбан більше не стоїть на шляху України На цьому тлі програш Орбана повертає до життя максимально архетипічну історію — звідки Путіну чекати біди. Петер Мадяр — цілком собі член правлячої угорської еліти, на ґрунті конфлікту організував опозицію і змістив чинного вождя, який багатьом набрид. Потенціал російської опозиції в еміграції, всіх несистемних незгодних тощо виглядає категорично недостатнім, щоб якось похитнути панування Путіна. Тобто, успішний ( !!!) напад можна готувати тільки в середовищі навколопутінської еліти, коли хтось із публічних осіб із певною вагою займе особливу позицію, а його не захочуть або не встигнуть погасити. І ось зараз найцікавіша вправа — гадати, хто саме стане могильником Путіна, кого підтримає внутрішньоелітна фронда. У Росії, напевно, багато хто вдається до цих роздумів, скролячи новини з Будапешта. Мішустін? Йому 60 років, є апаратна вага, обережний, не перший у низці військових злочинців, зрозумілий бізнесу, Китаю і західникам, може подарувати шанс на реанімацію. Сергій Фурса Дуже добре, що жадібний Орбан більше не стоїть на шляху України Патрушеви? Зрозумілі силовикам, ненавидять Кадирова, можуть тримати лінію. Хоча молодший і не блищить результатами. Ковальчуки? Занадто великий ризик і незрозуміло навіщо. Чемезов і хтось із його орбіти? Який-небудь військово-промисловий технократ із людським обличчям? Усе це буде підштовхувати Кремль до максимальної стерилізації ближніх і дальніх підступів до влади, що має проявитися і на виборах до Думи. Досвід закручування гайок є. Однак сюжети в Молдові та Угорщині вказують — кремлівські рецепти перестають працювати… Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Вибори в Угорщині 2026 Повалення Путіна Віктор Орбан Дональд Трамп наступник Путіна Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter