Колективний Пригожин 2.0. Чому російські воєнкори заговорили мовою бунту

Є речі, на які варто дивитися довго й уважно, навіть якщо вони відбуваються у Росії. Бо іноді саме там, у провійськовому середовищі, яке мало б бути цементом режиму, проступають перші тріщини У Росії зараз іде процес, який я б назвав « ефектом накопиченого колективного Пригожина». Назва не випадкова. Згадайте, з чого починав Євген Пригожин: з матірних відео про снаряди, з «Шойгу, Герасимов, де боєприпаси?», з істеричних монологів серед трупів своїх «вагнерівців» під Бахмутом. Пригожин не був дисидентом. Логіка проста: замовчувати недоліки означає програти. І ця логіка, як виявилося, не померла разом із ним. Сьогодні те саме говорять десятки, сотні так званих воєнкорів. Юрій Подоляка , родом із Сум, який після 2014-го перетворився на найбільший воєнно-аналітичний голос російської пропаганди, зі своєю майже трьохмільйонною аудиторією пише, що «командование наступающей армии раз за разом докладывает о несуществующих успехах». Рыбарь , другий за розміром Z-канал з понад півтора мільйона підписників, який ведуть колишні співробітники міноборони РФ, — тобто фактично рупор військової бюрократії, — визнає, що до 80% втрат припадає на новачків, яких кидають у штурм « практически с колес». Военкор Котенок шокує власну аудиторію цифрою: Теги:   Війна Росії проти України Telegram Критика Володимир Путін російські воєнкори Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter