Зона смерті. Хто і як перетворив лінію фронту біля Покровська на багатокілометрову смугу бойових дій і чим це загрожує українським бійцям

У 7-му корпусі ДШВ, що тримає оборону на Покровському напрямку, розповіли NV, що таке кіл-зона і чому вона постійно збільшується. Ледь не кожний ранок на Покровському напрямку зараз починається однаково — з підготовки росіян-штурмовиків до чергової порції атак. А потім за Гришиним, селищем на північний захід від фактично окупованого росіянами Покровська, починають йти по посадках чи руслами річок невеликі  — по дві-три людини — групи окупантів. Вони намагаються проскочити небезпечні ділянки, поки їх не побачили українські оператори FPV-дронів. Але, як розповіли NV у 7-му корпусі Десантно-штурмових військ ( ДШВ) ЗСУ, який тримає оборону на цій ділянці, зазвичай ворогові це не вдається. Росіян нищать з неба, але вони продовжують йти хвилями — до самої ночі. Тут, на одному з найбільш гарячих районів бойових дій на фронті, де ворог з півдня намагається підійти до «поясу фортець» Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка, вітчизняний Генштаб протягом квітня фіксує по декілька десятків подібних штурмів за день. Це не великий наступ, а конвеєр дрібних атак. Просування ворога при цьому мінімальне: більшість його груп гинуть на підходах. Головна причина цьому, — те, що фронт давно перестав бути лінією. Він перетворився на глибоку смугу безперервного знищення, так звану кіл-зону, яка незримо простягнулась по обидва боки формальної зони бойового зіткнення. Сергій Лефтер, офіцер пресслужби 7-го корпусу ДШВ, пояснює, що лінію фронту зараз коректно було б називати contested zone — спірна територія без чітких меж, яка починається з першого метра, куди зайшов ворог. А навколо неї формується кіл-зона, що складається з декількох умовних районів. Перший з них розташовується на декілька кілометрів по обидва боки від лінії зіткнення. Це межа дії FPV-дронів і аеророзвідки. Тут будь-яке пересування піхоти чи техніки небезпечне, бо якщо ворог помітить, це буде 100% шанс потрапити під одночасний удар десятків БПЛА. Другий район, глибиною в 10−15 км — зона дронів середньої дистанції. Головна мішень тут — логістика: склади, автівки, маршрути підвезення. «Коли ураження по складах, по автівках стають інтенсивними — ротації зриваються, підвезення боєприпасів ускладнюється, і фронт це відчуває стабільно», — пояснює Лефтер. Кіл-зона у нинішньому вигляді виникла під Покровськом, та й на інших ділянках довгого українсько-російського фронту, за останні півтора-два роки, — з початком масового використання дронів. За словами Лефтера, все починалося з дронів із цифровим керуванням. Коли стало зрозуміло, що їх можна глушити засобами РЕБ, з’явилося оптоволокно. Приблизно рік тому на Покровському напрямку оптоволоконні дрони стали, як каже офіцер, були « прям дуже небезпечними». Ворог спрямовував так звані «ждуни» — дрони на оптоволокні - на 10−15 км від фронту, розміщував їх біля логістичних маршрутів і чекав: як тільки з’являлась ціль, оператор дистанційно підіймав БПЛА з землі й атакував. Згодом українці навчилися протидіяти, а саме оптоволокно стало дефіцитним і дорогим, що теж ослабило цю схему. Зараз на фронті стає все більш масовим нове рішення — middle-strike: дрони, які б’ють на глибину 50−100 км. Українські Сили безпілотних систем ( СБС) першими почали їх масово використовувати, — але їхні удари точкові, розкидані по всій лінії фронту. Окремі частини, які відповідають за конкретну смугу, зацікавлений в іншому — системному ураженні ворожих цілей саме у своїй зоні. Тому 7-й корпус ДШВ розвиває власні middle-strike. « Ми над цим працюємо, навіть збираємо гроші, — розповідає Лефтер. — Бо ворог не дурний — він багато речей переніс у глибину, і треба діставати їх там». За словами офіцера, БПЛА корпусу тепер долітають через весь Покровськ на південь, у вражають ворожу артилерію, техніку, танки. «Знищити обварений [ спеціальним захистом ] танк дроном складно, — зауважує співрозмовник редакції. — Але вражаємо, виводимо з ладу — і це все одно ремонт, техніка зникає з поля бою». За останні пів року ефективність middle-strike помітно зросла. Тенденція, за словами Лефтера, однозначна: «Не за горами час, коли кіл-зона для ворога стане від нуля кілометрів до 50−100 км. Як мінімум логістику чи центри управління ми зможемо уражати на постійній основі». 16 квітня 1-й корпус Нацгвардії Азов заявив, що взяв під контроль ударними дронами всі ворожі логістичні шляхи навколо окупованого Донецька — Зугрес, Андріївка, Старобешеве, Горлівка, Лисичанськ, Донецька кільцева, — саме на тій відстані від лінії зіткнення, про яку говорить Лефтер. «Не так давно окупанти відчували там себе у повній безпеці. Але відтепер всі військові цілі, які рухатимуться по дорогах навколо Донецька, будуть знищуватись. Безпечного тилу для окупантів не існує», — заявили в Азові. І додали, що активна робота БПЛА на цих маршрутах свідчить про неефективність російського контролю повітряного простору. Але, застерігає Лефтер, Україна і Росія йдуть « приблизно паралельними треками» — і ключове питання не в тому, хто має технології, а хто швидше й ефективніше їх масштабує. Паралельно розвивається і захист. Лефтер описує два напрямки: подавлення ворожих дронів і переведення логістики під землю. « Почали виривати довгі тунелі, кількакілометрові, які дозволяють машинами заїжджати, довозити швидко й оперативно боєприпаси, провізію», — розповідає офіцер. За його словами, ЗСУ працюють над цим на окремих ділянках. І є об'єктивна проблема: прогнозувати розвиток технологій важко. «Ми можемо зараз почати щось робити — а воно через пів року вже буде недієвим», — визнає Лефтер. Повертаючись до теми атак росіян під Покровськом, офіцер зауважує: хоча квітневі зведення Генштабу ЗСУ показують десятки штурмів на добу, але йдеться про атаки малих груп, які переважно гинуть на підходах до українських позицій. І жодного обвалу оборони немає. Бо кіл-зона працює проти атакуючих, — тобто, працює проти росіян. Теги:   повномасштабне вторгнення Покровськ 7-й корпус швидкого реагування ДШВ Генштаб ЗСУ БПЛА Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter