Дуже різні. 11 книжок, які мені здалися цікавими

Серед них — поліфонічна історія про пострадянські травми, чудова підліткова повість про неідеальне дорослішання та еталонний приклад feel-good книжки Квітневі читання: книги всі були дуже різні, я скучила за горорами й детективами, тож залюбки хапалась за все, що здавалося цікавим. Замерзла ріка , Арієль Логон , в идавництво ArtBooks Я так і не зрозуміла, що хотіла написати авторка: детектив? Історичний фікшн? Ну, так, Марта Баллард — реальна історична персона, повитуха ( в неї в пологах не померла жодна породілля), яка свідчила у суді щодо зґвалтування Ребекки Фостер, але навіть сама авторка у післямові зізнається, що написана нею історія — на сто відсотків художній домисел, заснований на щоденникових записах Марти, вельми лаконічних і небагатослівних. Це мала бути історія про протистояння « жіночого цілительства» і офіційної медицини? Книга про правду жіночого безправ’я у 1780-х роках? Про реальність пологів протягом більшої частини людської історії? Всього насмикано потроху, але замість роману-епопеї, вийшла розхристана історія про все і ні про що. Книзі бракує атмосфери й автентичності: забагато своїх думок і візій жінки 21 століття авторка приписала Марті ( тому любовна лінія стосунків Марти і її чоловіка така недолуга, аж смішна). Герої книги, більшість із яких прості фермери, затуркані дітьми й пологами жінки, селяни й бурлаки невеличкого містечка, розмовляють так велемудро і переймаються аж такими високими матеріями, наче ведуть фахову психологічну супервізію чи провадять дискусію в університетському кампусі. І це дуже впадає в око. Загалом книга має вайб похмурого фільму Сонна лощина із Джонні Деппом: в річці виловлюють труп чоловіка, який, вочевидь, загинув не своєю смертю, і першою оглянути загиблого випадає Марті, яка впізнає в ньому чоловіка, який зґвалтував її подругу. Далі чотириста нудних сторінок, і тільки на останніх ста сюжет нарешті оживає. Як продати будинок із привидами , Грейді Гендрікс , Видавництво Старого Лева Не дуже страшна книга про привидів, але історія затягує, вона по-справжньому цікава та напружена, і це ідеальна читанка, щоб провести дощовий чи прохолодний вечір у теплій ковдрі. Книга хіба що трохи затягнута, але от деякі моменти були по-справжньому лячними, правда, тільки в першій третині тексту. Батьки Луїзи та Марка гинуть в автокатастрофі. І Луїза, прилетівши на похорон і вперше за багато років переступивши поріг батьківського дому, потроху проймається відчуттям, що в домі сталося дещо моторошне, що передувало автокатастрофі. Щось таке, у що неможливо повірити. Одразу ж після церемонії адвокат зачитує заповіти обох батьків, і Луїза в розпачі: дім у спадок отримує не вона, а її брат, Марк, якого Луїза терпіти не може, їй же залишилась тільки колекція мотлоху, тобто крафту і поробок матері, включно із колекцією ляльок-маріонеток. Згодом виявляється, що тих ляльок і поробок не так-то просто позбутися, ба більше — Луїза підозрює, що всі ті одоробла не просто живі, а й бажають позбутися її, перш ніж вона позбудеться їх. Єдина вціліла , Райлі Сейгер , Видавництво Старого Лева Ви ж здогадалися, що це не трилер, а блискуча пародія на трилери в дусі Тринадцятої казки й усіх послідовників, які на різні лади граються з темою похмурого маєтку, близнючок, трійняток і давніх родинних таємниць і забутих злочинів? Бо якщо сприймати роман « на повному серйозі» — це максимально абсурдна книжка, куди недоладно напхано усіх тропів сучасних трилерів, плюс абсолютно нереалістичний фінал. Але Райлі Сейгер не міг написати такої відвертої маячні, я відмовляюся в це вірити, тим більше на останніх сторінках він навіть лишає дуже явні натяки на те, як саме сприймати і читати Єдину вцілілу , зокрема вустами героїні каже: «Чи утнула я найбільшу витівку століття?» І я кажу: «Так!» Це віммельбух не лише на Тринадцяту казку , а й на детективи Фріди Мак-Фадден, Джейсона Рекулака, і навіть омаж горор-канону Ширлі Джексон Ми завжди жили в замку та Дім із привидами на пагорбі . Тому якщо ви читаєте Єдину вцілілу і вас не полишає відчуття, що «це ж було вже», то знайте — ви на правильному шляху до розуміння цієї історії. Це книга-витівка, і саме так її треба читати. Синопсис-підказка: старовинний маєток, де живе стара пані, яку підозрюють у тому, що вона уколошкала всю родину, доглядачка, яка має за спиною « майже порушену проти неї кримінальну справу», тож не може перебирати харчами, тобто, запрошеннями на роботу, привабливий садівник, який вештається територією, ну, і всякі там моторошні звуки з кімнати паралізованої ґаздині, таємничі фігури у проймах вікон, зникла служниця, зашиті тканиною родинні портрети, сюжет, в якому все десять разів стає з ніг на голову… Якщо ж це не авторська витівка, а от прям серйозний трилер, тоді це настільки абсурдно та безглуздо, що тягне хіба що на 0 з 10. Але Райлі Сейгер так би з нами не вчинив! Чи вчинив би? Дівчина з крамнички , Саяка Мурата , видавництво Vivat Коротенька й дуже символічна повість про те, як нейровідмінна дівчина знайшла для себе оптимальний варіант функціонування в суспільстві, не шкодячи ані собі, ані іншим, та все ж ніяк не могла догодити друзям та родичам: як так, тридцять шість років, а ні хлопця, ні чоловіка, ні дитини, як так, тридцять шість років, а пів життя змарнувала, працюючи у комбіні, «крамничці на розі»?! Ні, того, що героїню все влаштовує і їй все у своєму житті подобається, недостатньо. Довели дівчину до того, що вона на відчіпного приводить додому і поселяє у себе інцела-абьюзера: щоб нарешті догодити всім. І всі щасливі, всі всім задоволені, бо ж «хлопець» змушує її нарешті покинути ту «комбіні» і шукати нормальну роботу, щоб вона могла його прогодувати — така ціна за його присутність в її житті. А от головна героїня на очах марніє і втрачає сенс існування. І ніяке « чоловіче плече» не стає їй опорою: вона просто приймає правила гри в «нормальність» і ледь не гине. Втім, сміливо беріться за книгу, в ній є гепі-енд. Я, Тітуба, чорна відьма із Салема , Маріз Конде, видавництво Без Назви Якщо вам теж не зайшла Замерзла ріка , але хочеться чогось доладно написаного на цю тему, то Я, Тітуба просто мусить оселитися у вас. Бо Тітуба, темношкіра рабиня в родині преподобного Семюеля Парріса, яка народилася на Барбадосі, але потрапила до суворої похмурої Нової Англії, заселеної лицемірними пуританами, справді була першою жінкою, яку звинуватили в чаклунстві під час процесів над Салемськими відьмами. І одна з небагатьох, хто уникнув страти та загибелі в тюрмі. Тітуба мала силу та знання, які хотіла обернути « на благо», а натомість вони принесли їй розпач, поневіряння, тортури. Тітуба, народжена від матері-рабині, зґвалтованої моряком на палубі корабля, що прямував до Барбадосу, ще дитиною затямила « урок білої справедливості»: її матір стратили за те, що та не дозволила своєму хазяїну себе зґвалтувати. Дівчинку виховала місцева цілителька, і Тітуба могла все життя збути на волі, якби ж тільки послухала голос розуму, а не серця й жаги тіла. Натомість пов’язала свою долю із рабом, чоловіком із поневоленим розумом, який і став її згубою. Це книга про долю безправніших із безправних, про те, що світ і все, що є в ньому — це лише плесо річки, а не сама ріка. Книга про дива і жінок, про слабодухість і про зрадливість, про те, як бажання та пристрасть можуть достоту зруйнувати земне життя, але так чи інакше торують призначений тобі шлях. Ласкаво просимо до книгарні Хюнам-тон , Хван Бо-Рим , видавництво Книголав Еталонний приклад feel-good книжки. Вона справді чудова, бо в ній не відбувається нічого. Вона рівна, тиха, затишна, як книгарня пообіді. Книга про те, що стається з людьми, які обирають себе та свої мрії, особливо в азійських традиційних і патріархальних суспільствах, де люди зазвичай дуже міцно тримаються за прописані соціальні ролі й взорують на суспільні очікування. Головна героїня, Йонджу, жертвує шлюбом і корпоративною кар'єрою, бо хоче відкрити незалежну книгарню. Вона розуміє, що грошей утримувати заклад у неї вистачить на два роки, не більше, але вона зайшла вже надто далеко, щоб відступити. І ось потроху довкола Йонджу гуртуються і збираються « свої люди»: бариста, який розчарував батьків, бо після « хорошого старту» в університеті так і не зміг знайти роботи, обсмажувальниця кавових зерен, яка тягне на собі безглуздий і мертвий шлюб, письменник, який на диво самому собі став письменником, дівчина, яка роками не могла отримати постійного контракту, і мало не злетіла через це з котушок, а тепер в книгарні рятується плетінням та медитацією. Це дуже хороша книжка — про книжки, про каву, про читання, про мрії та рятівне коло людей. Спокійна, цілюща, про важливі речі, а головне — в ній нема притягнутої за вуха любовної лінії, натомість є море книжкових рекомендацій. Анна, вбрана у кров , Кендара Блейк , в идавництво Маmіnо Спонтанна покупка на Книжковій країні, яка просто поцілила в серце. Без перебільшення: це найкращий підлітковий жахастик із захопливими пригодами та ніжною історією кохання. Я почала читати її в метро дорогою з фестивалю і не випускала з рук, поки не дочитала до останньої сторінки. Моторошно, прикольно, загадково і захопливо, а місцями ну дуже несподівано. Хлопець на ім'я Кас — мисливець за привидами, який полює на примари, які шкодять живим. Це спадкове: його батько теж полював на привидів, аж поки одного дня не потрапив у пастку й не загинув. Тож Кас ще й шукає привида-вбивцю свого батька, мандруючи з матір'ю з міста до міста. Аж поки нарешті йому не трапляється привид жорстоко вбитої дівчини, яку місцеві називають « Анною, вбраною в кров». Чи можна покохати привида? Чи можна покохати жасну примару, яка за півстоліття уже напхала цілий підвал трупів — усіх вбила своїми власними руками. Чи можна подружитися з ботаном, який уміє читати твої думки? Чи взагалі мисливці за привидами мають друзів? Коханих? Постійний і затишний дім? Це неймовірно хороша історія, продовження якої видавництво обіцяє видати вже влітку. Ліззі Карбон та любовні чудасії , Маріо Феслер , в идавництво Ранок Чудова підліткова книга про неідеальне життя та неідеальне дорослішання. Ліззі досі веде свій щоденник, правда, тепер електронний, і більше не почувається невдахою. І навіть несподівано для себе закохується. А тим часом вдома вирують недитячі пристрасті: щойно мама Ліззі починає серйозно займатися своєю кар'єрою, як татусь проявляє себе як найпаскудніший мізогін та патріархальний абьюзер. Одна його злостива фразочка, кинута дружині в обличчя, стає тією сніговою кулею, що спричиняє зсув лавини. Ліззі із братом потроху починають розуміти, що це не буденна родинна сварка, а дещо набагато серйозніше. А ще поруч у сусідньому домі поселяється новий сусід: неймовірно творчий, натхненний, цікавий і дуже вродливий чоловік. Який розіб'є на порох одне дуже ніжне серце. А Ліззі тим часом знаходить мамин щоденник і починає його читати. Краще б вона цього не робила. Прекрасна і щира, зовсім недитяча, але важлива для підлітків історія про розуміння того, що люди навколо, навіть якщо це твої батьки, не належать тобі й теж мають право на життя. Заборонений зошит , Альба де Сеспедес , видавництво Анетти Антоненко Одна з найкращих прочитаних мною книжок про жінку — італійську жінку у 50-ті роки, але її історія перегукується із мільйонами історій жінок по всьому світу в усі часи, жінок, які, караючись сумнівами, занурюються в рефлексії про своє життя ( зокрема, головна героїня Валерія несподівано купує зошит, в якому починає писати про себе, про чоловіка, про своїх дітей) і несподівано розуміють: у власному домі вони не мають ані дрібки місця для себе. Валерія болісно пізнає істину: єдина по-справжньому її річ у домі - оцей зошит з її думками, який доводиться щодня ховати у новий сховок, і не тому, що вона пише щось страшне чи заборонене, а тільки тому, що просто пише, а отже краде час у родини, краде власну увагу, яку могла б приділити родині, краде час у домашніх справ. І це душно, так запаморочливо і боляче… Валерія — не ідеальна жінка. Анітрохи. Скажімо, вона присікується до кожного кроку доньки, бажає контролювати її і змусити жити « за своєю правдою», викликаючи тим самим шалений спротив, бо ну не хоче юна дівчина цієї бідності, сірості, непроглядності, вона не хоче, як матір, розчинитися в побуті, в родині та в чужих очікуваннях. Натомість Валерія, сувора до доньки, навіть не помічає, як виростила, випестила і викохала із сина — домашнього абьюзера і мамія, який власними руками зруйнував своє омріяне майбутнє. Щоправда, щоденник допомагає Валерії бодай зрозуміти, чому донька так прагне вирватися із цього болота і в момент найбільшого відчаю вона каже їй: тікай, поки не пізно, тікай з цього життя, з цієї безпросвітної чорноти родини, де рано чи пізно ти заступаєш місце ненависної свекрухи й сама перетворюєшся на неї. Тернові прикраси , Катаріна Вінклер , Книголав Одна з найстрашніших книг, заснованих на реальних подіях, про домашній абьюз, з якого не втекти, не врятуватися, не вирватися, тільки спостерігати, як на тілі розквітають тернові прикраси — такі саме носила твоя матір та її сусідки, навіть твої сестри. Головна героїня Філіз тринадцятилітньою дитиною виходить заміж. Ні, її не видають примусово. Вона вірить, що Юнус — то кохання всього її життя, вона молить всесвіт, щоб той поєднав їх у шлюбі, і мрія стає дійсністю. Філіз тікає з дому і стає дружиною Юнуса. І починається історія фізичних, емоційних, економічних тортур, з яких героїні несила врятуватися самотужки. Якби вона залишилась на батьківщині у Туреччині, то із цієї в’язниці шлюбу вийшла б тільки у смерть, але Юнус мріяв про заможне життя в Австрії чи у Німеччині, тож Філіз із дітьми вириваються з однієї тюрми ( з дому свекрухи), щоб потрапити в інше пекло. Дуже страшна книга, тому що історія Філіз не унікальна. Унікальним скоріше є її порятунок. До речі, отакої правдивості та щирості я чекала від Тисяч і осяйних сонць Госсейні, але він і близько не зміг наблизитися до правди життя. Все трапляється щонайменше двічі , Марек Торчик , видавництво Хто це? Ця книжка стала у мене на полиці поруч із моїми улюбленими Крізь темряву пливу та Дуже хороші хлопці  — вони всі три дуже перегукуються та переплітаються. Поліфонічна історія про постсовкові травми ( чи правильніше, посттоталітарні травми?) чеського суспільства і кілька поколінь однієї дисфункціональної родини. Книга починається із нічого дзвінка матері Марека: вона телефонує сповістити сина, що його дідусь помер. Дідусь — алкоголік, матір — суцільна травма дитини, що виростала в родині з алкозалежним ( брутальна співзалежність, яка мало не вартувала їй самій життя). Затуркана, зашугана жінка, яка не має перед очима жодного здорового прикладу адекватних стосунків із чоловіками. Типова « а що подумають люди». Марек — чутливий і чуттєвий молодий чоловік, який, отримавши звістку про смерть діда, проти волі вирушає у мандрівку стежками пам’яті. Марек — жертва брутального булінгу. Марек — той, хто наважився дати відсіч, прийняти свою сексуальну орієнтацію, вирватися із задушливого життя маргінесу, залишити минуле минулому. Книга неймовірна. Сильна, болісна, депресивна, безпросвітна, максимально травматична, і читачу залишається триматися тільки за те, що Марек все ж витримав і вирвався із болота й пітьми. Це одна з тих книг, про які кажуть: все б віддала, щоб забути її та знов прочитати вперше. Текст публікується з дозволу авторки Теги:   Книги Література Читання Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter