Доказ воєнних злочинів Росії. Мисткиня Жанна Кадирова — про скульптуру, яка представляє Україну на Венеційській бієнале

У четвер, 7 травня, на 61-й Венеційській бієнале відкрили Український павільйон Гарантії безпеки, центральним елементом якого є скульптура Оригамі Олень авторства мисткині Жанни Кадирової.  Скульптура була встановлена у 2019 році у місті Покровськ на Донеччині на постаменті, де перед цим стояв радянський винищувач Су-7 — перший реактивний літак-носій ядерної зброї. У 2024 році після загострення ситуації на фронті ГО Музей відкрито на ремонт та Жанна Кадирова разом із групою фахівців і комунальних працівників Покровська евакуювали оленя — попри те, що від самого початку його конструкція не передбачала можливості подальшого транспортування. Перед тим, як приїхати до Венеції, Оригамі Олень у рамках великого європейського туру об'їхав різні міста. Його показували у Польщі, Австрії, Чехії, Німеччині, Бельгії та Франції. На Венеційській бієнале скульптуру демонструють у підвішеному стані. Олень, так само як і мільйони українців, яких зачепила повномасштабна війна, перебуває у невизначеності: змушений покинути своє рідне місто, він не має точки постійного перебування. Фото: Олександра Горчинська/NV У короткому інтерв'ю NV , записаному у Венеції в день презентації Українського павільйону Жанна Кадирова розповідає про те, як сприймають Оригамі Оленя за кордоном. — У інтерв'ю Vogue у 2025 році ви говорили таке: «Перші два тижні війни мені здавалося, що мистецтво безсиле. Зараз я так не думаю, я бачу, що кожен художній жест робить нас видимими». Шо вдалося підсвітити в Україні перед світом за допомогою мистецтва? — Я не можу говорити за всіх митців України, а тільки з позиції свого суб'єктивного досвіду. Та якщо ми говоримо про мій досвід, то після початку масштабного вторгнення фокус моєї практики повністю змінився. Зараз я намагаюся через своє мистецтво говорити про війну в Україні, про насильство, яке розпочала Росія, про окупацію українських земель. Я використовую матеріали з прифронтових територій. Скульптура Оригамі Олень, яку ми презентували на Венеційській бієнале, теж перестала бути просто мистецьким об'єктом. Він став артефактом з прифронтової території, став доказом воєнних злочинів Росії. Через свою практику я транслюю також і свій власний досвід, бо всі чотири роки, поки триває повномасштабна війна, я продовжую жити в Україні. Моя студія знаходиться в Києві. Використовуючи різні медіа, різні матеріали, намагаюся транслювати світові правдиві меседжі від людини, яка безпосередньо є свідком життя України під час війни. Жанна Кадирова / Фото: Олександра Горчинська/NV — Після початку повномасштабної війни в Україні ви вирішили не показувати свої старі роботи, які не торкаються теми війни, та зосередитися тільки на тому, що відбувається в Україні сьогодні. Як сприймає таке мистецтво міжнародна аудиторія, чи вона його розуміє на 100%? — Я взагалі не люблю старі роботи. Я завжди більш емоційно під'єднана того, над чим працюю. Зараз я просто поставила на паузу декілька арт-проєктів, які не були пов’язані з війною. Я не знаю, хто і що про це думає, так само, як і не знаю, чи питають взагалі про мої старі роботи. Проте зараз увага є, багато. Це, наприклад, особисті відгуки — коли до мене люди підходять і кажуть, що їм подобається. Дуже багато, звичайно, запитують про появу Росії на бієнале — кожен журналіст про це питає. І звичайно, запитують про ідею нашого павільйону. — У інтерв'ю Радіо свобода ви також говорили наступне: «Покровськ зруйнований, скульптура вимушена поневірятися, як мільйони українців. Ми хочемо попередити те, що ніхто не може вплинути на події в Україні і зупинити цей процес. Це може статися з кимось наступним». Чи серйозно сприймає такі потенційні загрози Європа? — Наскільки серйозно — я не знаю, мені складно відповісти на це питання. Тут, на Венеційській бієнале, ми задаємо питання, чим саме є гарантії безпеки. Сам проєкт Гарантії безпеки — про те, що гарантій у світі більше не існує, що і підписаний 30 років тому Будапештський меморандум, за яким Україна відмовилася від ядерної зброї, лишився просто папірцем. Наразі цей документ — просто папір, з якого можна зробити оригамі. Фото: Антон Ткаченко — Як реагували на скульптуру під час її експонування у інших країнах світу, до того, як вона потрапила на бієнале? Чи багато українців ви зустріли? — У містах ми зустрічали покровчан, які приходили торкнутися його, загадати бажання. У нас були дуже емоційні зустрічі, тому що, якщо для мене це символ успішного порятунку арт-об'єкту, то для них — символ минулого життя, їхнього дому. Символ мирного життя у своєму рідному місті. І, звичайно, для них це також і великий тригер. Люди плакали, вони обіймалися. Я теж плакала. Усі ми — живі. Фото: Валентина Ростовікова — В одному з інтерв'ю ви також казали про те, що повернення Росії на бієнале у цьому році для вас не є несподіванкою — чому? Де ще варто очікувати появи цієї країни у культурно-мистецькому просторі? — Чому? Тому що я бачу присутність російської культури, багато прикладів цих присутностей. Це і на кінофестивалях, і на Олімпійських іграх, і в оперних театрах, і в музеях мистецтва. І це далеко не рідкість. Рівно рік тому ми мали скандал із підняттями російського прапора на кінофестивалі в Венеції. Щойно був скандал на Олімпійських іграх. Тобто — а що нового? Росія просто робить спроби нормалізувати війну. Це ненормально, як і той факт, що ці спроби нормалізації війни відбуваються одночасно з тим, як вони ж бомблять українські міста, вбивають цивільних, продовжують окуповувати території. Чомусь не всі досі здатні провести ці паралелі. Теги:   Венеційська бієнале Жанна Кадирова Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter