НВ (Новое Время)

Гібридний статус. Чи є перспективи вступу України до Євросоюзу

Політичний експерт у Європейському інституті політики в Києві (EPIK), кандидат політичних наук Наступні кілька місяців будуть визначальними для того, якою буде реальна траєкторія вступу України до ЄС

Політичний експерт у Європейському інституті політики в Києві (EPIK), кандидат політичних наук Наступні кілька місяців будуть визначальними для того, якою буде реальна траєкторія вступу України до ЄС Публікація у Financial Times лише підтверджує те , що давно обговорюється неформально: — підходи Києва і ключових столиць ЄС наразі не збігаються. — Україна наполягає на швидкому та повному членстві. Натомість у Берліні та Парижі дедалі активніше просувається логіка перехідних або « спеціальних» статусів. Проблема в тому, що більшість із цих ідей лежить поза межами чинних Договорів ЄС і вимагатиме змін до Договору про Європейський Союз та ДФЄС. А це роки політичних переговорів, ратифікацій і невизначеності. Чи варто витрачати цей час, щоб отримати гібридний статус, без повноцінного впливу на рішення? На мою думку єдиним нормальним варіантом динамічного поступу до членства, було б підписання у 2027 році Угоди про членство України в ЄС і початок ратифікації через кілька років вже після того, як в Україні на достатньому рівні імплементують право ЄС і зафіксуються всі домовленості про інтеграцію у внутрішній ринок та умови доступу до фінансування у відповідних протоколах. Це б не суперечило Договорам ЄС і відкрило б для нас статус « держави що вступає"/acceding state та активного спостерігача в інституціях ЄС. Крім того, це був би важливий геополітичний сигнал. Натомість гібриди, що пропонуються, витиснуть купу інституційних зусиль і ми все одно зустрінемось зі «стіною» 49 статті Договору ЄС. Ірина Геращенко Яке членство в ЄС пропонують Україні Якщо щось і змінювати, то треба міняти методологію розширення ЄС для всіх країн-кандидатів і забезпечувати більше можливостей по ходу переговорів. Ми з кількома європейськими експертами будемо працювати над пропозиціями, які б створювати більше таких можливостей. Від часткового доступу до інституцій ( через зміни в їхніх регламентах) так і ширшого доступу до Внутрішнього ринку через суттєве розширення УА на прикладі договорів з Андорою і Сан-Маріно. Але все це має створюватися, як інструменти заохочення всіх кандидатів до динамічних реформ і закриття переговорних розділів, а не будувати спеціальні статуси. Крім того, має бути домовленість щодо принципів одностайності голосування в Раді ЄС по кожному технічному кроку — це справді більше гальмує процес, не менше, ніж наша інерція по окремих реформах. Думаю, ми обов’язково із цим впораємося, бо в нас іншого виходу і нема. Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   вступ України до ЄС Євросоюз Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter