Африканська ганьба Путіна

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес», депутат Київради, радник оборонного комітету ВР Кремлівський режим втрачає позиції в Африці. Як це позначиться на нашому театрі воєнних дій Протягом повномасштабної війни проти України агресор не лише втрачав внутрішні сили й ресурси, а й стрімко позбавлявся зовнішньополітичної ваги у світі. Його друзі-диктатори тікали з власних країн, гинули або опинялися у в’язницях. Агресор практично втратив вплив на Близькому Сході, Південному Кавказі та в Латинській Америці. Чи не останнім його « зовнішньополітичним активом» залишалися бідні африканські диктатури. Але сьогодні з рук кремля вислизає і цей скарб. Один з оплотів Росії в Африці - військова хунта в Малі. Самопроголошений « президент» Ассімі Гоїта захопив владу внаслідок перевороту у 2020 році. Країна роками перебуває у стані громадянської війни. На півночі Малі повстанці сформували Фронт визволення Азаваду — невизнаної держави, що постала як держава туарегів ( одного з корінних народів Північної Африки) ще у 2012 році. Тривалий час утримуватися при владі Ассімі Гоїті вдавалося за підтримки російської терористичної структури — ЧВК Вагнер, яка нині трансформована в так званий « Африканський корпус» і підпорядкована Міноборони РФ. Перебування російського контингенту в Малі перетворилося на міжнародну гуманітарну проблему: світові медіа регулярно повідомляли про масові вбивства, зґвалтування та інші злочини, скоєні вагнерівцями. Люди тікали цілими селами. Як розповів один із біженців: «Це політика випаленої землі. Солдати ні з ким не розмовляють. Усіх, кого бачать, розстрілюють. Без питань, без попередження. Люди навіть не знають, за що їх убивають». Але усьому є межа. 25 квітня розпочався масштабний наступ туарегів. Росіяни втратили позиції та почали відступати. Від початку травня « Африканський корпус» РФ зазнав суттєвих втрат у живій силі та техніці й залишив три великі міста в Малі. Проросійського « міністра оборони» країни вбито. Сам Ассімі Гоїта намагається врятувати своє життя і, схоже, вже не розраховує на допомогу з боку Москви. « Африканський корпус» РФ присутній і в інших країнах континенту — зокрема, в Буркіна-Фасо, Нігері та Центральноафриканській Республіці. В усіх цих державах ситуація нестабільна. Ставка місцевих диктаторів на росіян не виправдовує себе: захистити їх вони не здатні, зате різко збільшують кількість вбивств, зґвалтувань та інших тяжких злочинів, що підживлює протестні настрої серед населення. Ганна Любакова Що Путін робить у Білорусі Те, що кремлівський режим втрачає позиції в Африці, неминуче позначиться і на нашому театрі воєнних дій. По-перше, події в Малі - це поразка російської зброї та ще один доказ загального виснаження недоімперії. По-друге, Росія втрачає контроль над природними ресурсами цієї країни. По-третє, їй буде дедалі складніше проводити вербувальні кампанії на континенті. По-четверте, співпраця з африканськими режимами забезпечувала кремлю потрібні голоси в ООН та інших міжнародних структурах. Тепер ця «дружба» поступово сходить нанівець. Цілком ймовірно, що дехто з африканських « лідерів» і далі сподівається: у разі повстання вони зможуть сховатися в Москві, як це свого часу зробив сирійський диктатор Башар Асад. Але реальність має свою іронію: не виключено, що вже за кілька років самому Путіну доведеться шукати притулок десь у екваторіальних лісах. Недоімперія наближається до катастрофи. У прірву летить усе: її зовнішньополітичні позиції, економіка і, звісно, військовий потенціал. На жаль, це не одномоментний, а розтягнутий у часі процес. Роботи в нас ще багато. Тож тримаймо стрій, працюймо далі. Слава Україні! Текст опубліковано з дозволу автора Теги:   Малі Африка Хунта Володимир Путін Міноборони РФ Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter