1 500 днів у ЗСУ: Погляд людини з бізнесу

Майор ЗСУ, засновник KEY Group, лектор Kyiv-Mohyla Business School, лектор Kyiv School of Economics, лектор Київської школи девелопменту, IPMA (Level A) 7 квітня у мене було 1 500 днів у ЗСУ. Не кругла дата, але достатня, щоб озирнутися і зробити висновки. За цей час ілюзій стало менше, а вдячності до людей — більше. Значно краще видно, що саме тримає армію і державу, коли війна стає довгою. На одному героїзмі армія може вистояти перші місяці. Далі її тримають довіра, ієрархія, системна робота, цивільна експертиза і особисті цінності. Короткі висновки моїх 1 500 днів служби: —  Армія тримається на поєднанні хоробрості, дисципліни, довіри і щоденної роботи. Героїзм нікуди не зник. Але він не може бути основою системи довгої війни. Добре, коли там, де раніше все витягувалося надзусиллями окремих людей, поступово з’являються процедура, передбачуваність і повага. —  Довіра у війську — це і капітал, і ресурс, і робочий інструмент. Там, де вона є - менше тертя, менше зайвих перевірок, швидші рішення і кращий результат. Там, де її немає, кожна дія стає важчою, дорожчою і повільнішою. —  Ієрархія потрібна не для демонстрації влади. Вона потрібна для того, щоб у момент невизначеності хтось узяв на себе відповідальність. Сильні командири не бояться ініціативних людей. Вони на них спираються. — У багатьох важливих для війська напрямках ключову роль досі відіграють люди, які прийшли з цивільного життя. Вони принесли з собою не лише досвід. Вони принесли темп, зв’язки, звичку дотискати і вміння збирати рішення на стику різних сфер. Це давно стало частиною спроможностей Сил оборони. —  Найкращі командири, яких я бачив, не грають у незамінність. Вони не плутають командування з приниженням. Вони будують і тримають периметр команди, прибирають зайвий шум, захищають своїх людей і не дають хаосу називатися жорсткістю. —  У війську, як і в будь-якій великій системі, важливо відрізняти роль від посади. Посада дає повноваження. Роль дає результат. Дуже часто найцінніше роблять люди, яким цього ніхто формально не доручав, але які можуть і беруть на себе відповідальність. —  Его доводиться тримати під контролем. Хороший офіцер і хороший командир змінює думку, коли бачить кращий аргумент. Пошук найкращого рішення важливіший за бажання виявитися правим. Я сам цьому вчуся щодня. —  Багато корисного для війська народжується не наказом згори, а зв’язками між людьми. Коли військовослужбовці роблять для армії те, що вміють найкраще, навіть якщо це виходить за межі їхньої формальної посади. Саме так часто з’являються рішення, яких інакше просто не було б. —  Найважчим викликом для мене лишається брак культури відповідальності. За слово. За рішення. За наслідки. Саме тут найчастіше ламаються повага і довіра — на різних рівнях і в різних середовищах. —  Після кількох років служби менше віриш словам і більше — повторюваній поведінці, передбачуваності, яку шукаєш не в обіцянках, а у вчинках. У найближчі роки одне з головних завдань держави — не розгубити те сильне, що народилося у війську. Горизонтальні зв’язки. Вимогливість до результату. Здатність брати відповідальність. Нетерпимість до імітації роботи. Звичку шукати найкраще, а не найзручніше. ЗСУ вже змінили країну. Питання в тому, чи зможе цивільна Україна достатньо швидко змінитися у відповідь. Шана полеглим і їхнім родинам. Співчуття пораненим і їхнім близьким. Подяка всім, хто підтримує Сили оборони. Теги:   Війна Росії проти України Українська армія Лідерство Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter